Багато хто у нашому краї ще пам’ятає педагога і письменника Олександра Моторного, 105 років якому виповнюється наприкінці нинішнього серпня.
Олександр Давидович Моторний народився у с. Спаське Хмелівського пізніше Маловисківського, а нині Новоукраїнського) району Кіровоградської області в родині хлібороба. Тут пройшли дитячі роки Олександра. Від краю дитинства і земляків майбутній письменник узяв заряд урівноваженого оптимізму, місткого слова і дошкульного гумору, що пізніше розкрився у його творах. У 1938 році закінчив Хмелівську середню школу. Навчався на історичному факультеті Київського державного університету.
В життя Олександра Моторного тяжким випробуванням увійшла Друга світова війна. Юнак пережив трагедію окупації в рідному селі, а навесні 1944 року вступив до лав Червоної Армії. Служив у штабі 287 полку 95 гвардійської стрілецької дивізії Першого Українського фронту, брав участь у бойових операціях. Після Перемоги у 1945 році Олександр Моторний у званні молодшого сержанта повернувся додому. Серед нагород за участь у визвольних операціях були медалі «За відвагу», «За бойові заслуги», «За визволення Праги».
По війні Олександр Моторний вчителював в Березівській школі, яка до 1954 року була восьмирічною, а після 1954 стала десятирічною. Олександр Давидович став її першим директором і на цій посаді працював до 1958 року. У 1947 році вийшла друком перша поетична збірка О. Моторного «Під сонцем Вітчизни», в яку увійшли вірші, навіяні війною. Окремим виданням у 1958 році вийшла п’єса «Свіжий вітер», якою автор зарекомендував себе і як драматург. У 1961 році побачила світ збірка його гуморесок «Слизьке масло». Це вже були не вірші, а проза. Упродовж багатьох років Олександр Моторний публікував рецензії на нові книги, зокрема, в журналі «Вітчизна», в газеті «Кіровоградська правда».
Олександр Давидович довгі роки працював інспектором шкіл колишнього Хмелівського районного відділу народної освіти, багато їздив по селах, спілкувався з людьми, вивчав їхнє життя. За завданням редакцій газет «Колгоспний шлях», «Кіровоградська правда» збирав матеріал для написання нарисів про звитяжців праці, про сільські будні у повоєнні роки, відзначався у ці роки як професійний публіцист і нарисист. У шістдесятих роках О. Моторний видав книги нарисів «Степові світанки» (у співавторстві), «Щедре серце», «Степовий велет».
У 70-х рр.ХХ ст. викладав літературу в Кіровоградському державному педагогічному інституті ім. О.С. Пушкіна. Своїм студентам він розповідав про письменників як про живих людей, а не про персонажів підручників, особисто знав не одного відомого літератора, у тому числі Максима Рильського.
У 1962 році його прийняли до Спілки письменників СРСР. Остання книга письменника «Горлиця з яблуневого саду», до якої увійшли оповідання і повість, побачила світ у 1973 році. Олександр Моторний був постійним відвідувачем засідань обласного літературного об’єднання «Степ», слідкував за культурними новинами в країні.
26 червня 1977 року серце Олександра Давидовича перестало битися. Та доробок педагога і письменника Олександра Моторного, присвячений людям, продовжує їм служити і сьогодні.
За матераілами з відкритих джерел