До дня народження Миколи Гоголя київська студія «Театр 360 градусів» підготував екранізацію повісті «Шинель».
Продюсерський склад – Даша Малахова та Олеся Яскевич, очільниця ГО «Бачити серцем», стурбовані перебігом та тривалістю карантину, вирішили популяризувати українське театральне мистецтво через інтернет. За їхніми словами, зробити це дуже просто та зручно. Немає необхідності кудись їхати, змінювати плани, порушувати вимоги карантину, адже театр чарівний – він доступний кожному. І вдома, і на вулиці. І на великому екрані телевізора, і на невеличкому екрані смартфона. Вранці, вдень, ввечері і навіть вночі. Тож долучайтеся до перегляду. Поширення відбувається завдяки співпраці театру з компанією Kyivstar, яка дозволяє передавати відео у форматі 4G. Тож кожен охочий може насолодитися якісною високопрофесійною роботою творчого колективу театру «360 градусів». Студія оголосила 10-денний марафон перегляду її спектаклів.
«Шинель» – не перша вистава колективу, поширена через мережу інтернет. Раніше охочі мали можливість переглянути й «Камінного господаря» до 150-річчя Лесі Українки.
Як відомо, у повісті «Шинель» Микола Гоголь розповідає про долю маленької людини – Акакія Акакійовича Башмачкіна, життя якого проходило під впливом обставин. «Навіть імені ніякого іншого не можна було дати». Працював і отримував задоволення від дріб’язкової роботи. За зароблені кошти він не міг навіть придбати новий одяг. А коли виникла потреба справити шинель, він змушений був обмежуватися у всьому, аби назбирати необхідну суму. А колеги підсміювалися, глузували, цькували його… Ставлення до Акакія змінилося, коли він придбав новий одяг. Чим не сучасна життєва ситуація? Хоча від появи твору минуло майже 200 років!.. Цікаво, що у виставі шинель – це окремий персонаж, який не тільки самостійно рухається, а й впливає на життя господаря. Одягти його герой п'єси наважився лише після власної смерті в образі привида, коли усі життеві страхи і комплекси були у минулому.
Дар’я Малахова, продюсер:
– Ми хотіли знайти п’єсу і виставу, яка не матиме вікових обмежень. Оскільки ми робимо театр доступним, то хотілося, щоб це виявлялося не лише в форматах онлайн, офлайн та кіно, а й щоб виставу могло подивитися якомога більше людей. Також для нас було важливо, щоб підіймалися соціальні проблеми, а ця вистава міцно пов’язана з проблемою булінгу, наскільки суспільство звертає увагу на людину і як не сприймає «маленьких людей». Це історія про те, що світ заполонив успішний успіх. І якщо людина не суперяскрава і не суперуспішна, то вона ніби випадає із соціального життя.
Для нас дуже важливо, щоб вистави, які ми знімаємо, були українською мовою. До того ж ми відчули, що хочемо додати і благодійний аспект до нашого проєкту. Показати, що є обділені, ображені людей з функціональними порушеннями – інвалідністю, а також із ментальною інвалідністю. Якщо шукати найдобрішу та найзворушливішу виставу – це «Шинель».
Валерія Федотова, режисер:
– Перший етап – показ відеоверсії вистави в інтернеті. Потім надамо їй друге і третє життя – в кінотеатрі, випустимо диск, щоб якомога довше цей проєкт існував. Тобто вистави, які ми знімаємо, отримують наступне життя і продовжують його в електронному вигляді. Можливо, у «Шинелі» буде також четвертий формат – радіовистава.
Роман Халаімов, виконавець головної ролі:
– Акакій Акакійович для мене є таким, яким його можна побачити у виставі. Тому що важко охарактеризувати людину двома словами. Краще подивитися і скласти своє враження. Якщо коротко, то це людина повністю задоволена своїм життям, він, можна сказати, блаженний, але доля приносить випробування, яких він не очікував.
Валентин Кондратюк, режисер відеоверсії:
– Прекрасна вистава з актуальною і на сьогодні темою — історією простої, наївної людини, яку не сприймає навколишній світ. Багато хто сприймає цю наївність за слабкість. На жаль, таке відбувається повсякчас, і для змін потрібн а трансформація свідомості соціуму. Можливо, подивившись виставу, глядач буде з більшою увагою та емпатією ставитися до вразливих, відкритих людей, а хтось побачить на екрані життя їхніми очима і буде намагатися пронести цю вразливість крізь усе життя. Адже, це велика перевага бути чулим.
У цій виставі важливу роль грає музичне оформлення. Тож тривала співпраця з саундпродюсерами та композиторами Олександром Філоненком і Дмитром Авксєнтьєвим була тривалою і копіткою. Вони підготували саундтреки, які записувалися з симфонічним оркестром «Віртуози Києва» на сцені Театру на Подолі.
Ольга Кизименко