На початку травня виповнюється 95 років Вячеславу Шкоді, якого уже, на жаль, немає з нами. Пан Вячеслав був шляхетною людиною, інтелігентою найвищого гатунку, він – онук О.Є.Красицької-Шкоди, правнучки Тараса Шевченка по сестрі Катерині.
Ця гілка шевченкового роду розрослася у залізничному містечку Знам’янка ще з середини ХІХ століття, коли сюди перебралися жити онуки Тараса Григоровича Єгор Степанович Красицький та Параска Якимівна Красицька. У 40-их роках минулого століття у Знам’янці також оселилась внучата племінниця Шевченка Катерина Максимівна Красицька та її дочка Антоніна Вереміївна. З березня 1961 року у їхньому помешканні відкрито сімейний шевченківський музей Красицьких «Кобзарева світлиця». Цей музей Вячеслав Шкода очолив у 1989 році і фактично не покидав його до останніх своїх днів.
Маючи вищу педагогічну і музичну освіти, він багато років працював на педагогічній ниві. Але найбільше його захоплення – краєзнавство, яким займався більше пів століття. Автор десятків публікацій, путівників, нарису про місто Знам’янка у книзі «Історія міст і сіл УРСР», численних досліджень, які досі не опубліковані і становлять значний інтерес для нащадків. Вячеслав Шкода – почесний громадянин свого міста. Ініціатор понад десяти документальних фільмів краєзнавчого спрямування.
Член Товариства української мови імені Т.Г.Шевченка, а потім і «Просвіти» з часу їх новітнього відродження. Сотні зустрічей з молоддю, ініціатив Вячеслава Євгеновича спрямовані на просвітництво, пропаганду історії рідного краю, історії гілок Шевченкового роду, утвердження української мови у всіх сферах життєдіяльності. Він також був членом Асоціації дослідників голодоморів в Україні, науково-просвітнього фонду імені Т.Г.Шевченка, історичного клубу «Холодний яр».
В.Є.Шкода – лауреат обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова, він завжди вражав енциклопедичністю своїх знань, широтою світогляду та глибоким непідробним патріотизмом.
Світлана Орел