Громадська організація “Кіровоградське обласне об’єднання батьків дітей з особливими потребами і інвалідів” створили петицію про висловлення недовіри та звільнення з посади начальниці управління освіти Кропивницької міської ради Лариси Костенко.
У тексті петиції йдеться про те, що начальниця управління освіти Лариса Костенко займає цю посаду вже 20 років поспіль, що, на думку авторів петиції, називається “монархією”, яка призвела до ряду зловживань, корупційної складової, перевищення службових повноважень. Їй ставлять у вину, що на посади керівників закладів освіти призначаються люди, які не мають досвіду адміністративної роботи і, як наслідок, колективи дитячих садочків, шкіл, училищ потерпають від некомпетентного керівництва таких директорів. Крім того, на посадах опиняються друзі, похресниці, дружини впливових людей. Конкурси на заміщення вакантних посад проходять непрозоро, з численними порушеннями, а положення про проведення конкурсів, умови не містять чіткої інформації про конкурс, що створює можливість в процесі конкурсу діяти на власний розсуд.
Окрім цього, учасники громадської організації додають, що діяльність управління освіти відбувається з численними порушеннями нормативно-правових актів. Законом України «Про освіту» директор закладу освіти наділений правом самостійно призначати та звільняти працівників свого закладу. “Натомість, у нашому місті норма Закону не діє, бо керівниця управління погоджує такі призначення (дозволяє/ні), або надає свою кандидатуру”, – заявляють автори петиції. Є у них зауваження і щодо інклюзії: наразі відбувається кричуще порушення прав дітей з ООП на якісну освіту, оскільки безпідставно закривають спеціальні класи, звільняють асистентів вчителів інклюзивних класів.
Станом на 23 січня петицію підписали 77 осіб із 450. Збір підписів триватиме ще 41 день.
Чи знають про цю петицію у вчительському середовищі міста? Як ставляться до неї? Чи набере вона потрібну кількість підписів і чи буде розглянута? А головне – чи принесе очікуваний результат?
Скажемо відразу – про петицію знають. Цей факт набув чималого розголосу, але ніхто з учителів, до яких ми звернулися, не висловив надію, що це щось змінить у освітній сфері міста. Співрозмовники згоджуються, що Лариса Костенко – одіозна постать, слабкий менеджер, але вмілий і спритний виконавець, завдяки чому так довго й тримається на посаді. Мовляв, не буде вона – буде хтось інший, але подібний стиль керівництва збережеться, бо у цьому зацікавлені «зверху». Хто саме? Очільники міста чи департамент освіти області, чи відповідне міністерство? Анонімні співрозмовники не знають.
Але наводять приклади, які жахають: якщо і справді такий тип стосунків усталився у нашій сфері освіти, то вона потребує кардинальних змін. Наприклад, на встановлення нових вікон у одній зі шкіл Кропивницького були виділені бюджетні кошти, але вчителі змушені були збирати гроші з батьків. Де кінці у цій обурудці – не знає ніхто. Те саме – із преміюванням вчителів до їхнього професійного свята. Цей момент зафіксований у законі, тож не може залежати від волі чиновника. Але – у тій школі, де обов’язки директора виконував заступник, не пов’язаний дружніми стосунками з керівницею управління, вчителі отримали таку винагороду – залежно від стажу і професійних здобутків – суми від трьох до п’яти титсяч гривень, а де керувала поджруга пані Лариси – по одній тисячі і не всі. Згадувався також випадок, коли молодий спеціаліст наперед оплачував своє кар’єрне зростання, мовляв, оту заслужену і непокірну витіснимо, а ти займеш її місце і кабінет. Звісно, це лише слова. Потрібні докази. Можливо, реально ситуації дещо інші, на що хочеться сподіватись.
Та однак, як подібне може бути? Адже вчителі – всуціль люди з вищою освітою, у силу професії мусять мати активну громадську позицію. У запалі розмови прозвучала така фраза: наше міське вчительство – всуціль плебеї. Очевидно, це емоційне перебільшення. Але сфера освіти дуже дітклива. Кожен з батьків не хоче, аби його криве слово не окошилося на ставленні до дитини. А вчителі бояться втратити роботу, бо у нашому місті її не так просто знайти поза сферою впливу управління. Саме це – головна причина анонімності нашого опитування. А якщо когось і допечуть, то бунтівник навряд чи може розраховувати на підтримку колег, хіба на мовчазне співчуття. Такий сміливець опиняється сам на сам із міцною, добре вілагодженою системою, щоб протистояти їй необхідні міцні нерви і тил, чималі психологічні і матеріальні ресурси. Чи кожен їх має?
Уже те, що люди не хочуть називати відкрито своїх імен, говорячи про біди у сфері освіти, свідчить: керівника управління, який не користується довірою і не потребує відкритості колег, слід змінити. Бо ж інакше – як морально надломлений учитель може виховати самодостатнє, психологічно цілісне покоління?
Але це процес взаєпов’язаний. Доки у середовищі учителів не визріє ядро, готове вимагати очищення і відкрито боротися з усякою мерзотою, доти подібні петиції будуть криком волаючого у пустелі.
Світлана Орел
А тим часом З’явилася аналолгічна петиція від імені переселенців, які просять зоаохоти і нагородити Ларису Костенко за чудову організацію їхньої підтримки і зустрічі у закладах освіти. В останній момент надійшло повідомлення, що у багатьох школах учителів змушують підписувати петицію на користь начальниці управління.