Коли реформатори всіляких рівнів і навколопрофесійних мистецьких кіл намагалися у різні часи розхитати вибудовану систему мистецькоі освіти, вони отримували шалений опір громади. Це відбувалося не тому, що всі керівники шкіл просто недолугі старі тітки і дядьки, яких мітлою треба вимітати і які тупо не хочуть нічого змінювати, або не мають хисту писати нові програми.
Маю більш ніж піввіковий стаж активної і плідноі роботи в системі початкової мистецької освіти, пройшовши шлях від викладача практично всіх дисциплін в районній музичній школі до посади директора закладу та голови міського методичного об‘єднання.
Те, що пропонувалося реформаторами, м‘ яко кажучи, зводило нанівець весь досвід музичної педагогіки, методології, освіти в цілому. Експеримент, до якого увійшли 18 шкіл, як відомо, благополучно почив у бозі і не підтвердив сподівань реформаторів. Але вже п’ятий рік поспіль не припиняється наруга над музичною освітою. При цьому триває вона на всіх рівнях, і прихована, і явна, у вигляді змінених програм, методичних рекомендацій та вказівок.
Нам пропонується спрощений підхід до одного з найскладніших процесів у освіті загалом, який передбачає навчити творчо мислити та відображати цей процес.
У цей трагічний для країни час, тисячі наших колег мусили покинути рідні домівки, шукати прихисток на чужині, якщо поталанить – то серед рідних, як мені, якщо ні – то самотужки справлятися з бідою біженця, шукати роботу, відраду з інструментом, часто у мовній ізоляції, без підтримки та захисту. Впевнена, що частина колег знайшла роботу за фахом, хоча це велика проблема. Що ж ми побачили у далеких країнах? Мої враження неоднозначні.
Мистецької освіти початкового рівня, як системи отримання знань, навичок та вмінь для дітей та підлітків в різних країнах не існує, у всякому випадку у США. Вона залишилася у країнах СРСР та в тих, які взяли за основу випробовану платформу. Є приватні музичні школи, де, якщо поталанить, ви знайдете викладача, який буде не просто репетитором, а за Нейгаузом «тлумачем музики». Усі предмети оплачуються окремо, концертмейстер не передбачений у прайсі послуг. В цілому виходить досить вагома сума, яку батьки не змозі оплатити навіть при середньому достатку. Можу сказати, що внуку лише з одним викладачем за всі шість років навчання та пошуків справді пощастило. Академічних концертів, будь-яких оцінок, щоденників, записів для батьків немає апріорі. Музичних інструментів в приватній школі багато, якісні і різноманітні. Кабінети не особисті, з мінімальним набором необхідних меблів, але кожен викладач має своі гаджети, які часто використовує для прослуховування. Відвідала кілька уроків у різних викладачів, з усіма рада була б попрацювати. Вони всі не випускають інструмент з рук, багато уваги приділяють грі в ансамблі.
Навчання дітей музиці реально дороге, від 30 до 100 додларів за урок 30, 45, 60 хв. В основному батьки беруть один урок на тиждень. А діти так само не дуже мотивовані на самостійну роботу. Загалом викладачі займаються репетиторством, беручи в роботу один-два твори і не доводячи їх до логічного досконалого виконання, потім це відкладається і благополучно забувається. Зустрілася з тим, що тут пропонують своі послуги викладача музики випускники музичних шкіл, тобто ті, хто не має спеціальтної освіти.
Але є й професійні викладачі, фанати своєї справи, в основному фахівці радянської школи, зі своїм методичним підходом та жертовністю щодо додаткового часу для навчання, безкоштовних репетицій і виступів. Але і вони безсилі інколи повністю здійснювати свою професійну місію, підкоряючись спрощеному підходу до навчання.
Вивчення музичної грамоти, ознайомлення з музичним всесвітом та його скарбницею знову ж таки на плечах батьків та свідомих викладачів. Відсутня система державної підтримки та представлення творчих досягнень тих, хто навчається мистецтву та музиці загалом. В основному цим займаються найуспішніші викладачі, волонтери, батьки.
За час перебування в штаті Північна Кароліна, дякуючи доньці, її початковій музичній освіті, небайдужому ставленні до мистецтва загалом та до України, я побувала на концертах, презентаціях, мітингах, в музеях та кемпінгах під відкритим небом. Ми чули і прекрасний симфонічний оркестр штату з цікавою програмою творів американських композиторів, в якій, на жаль, не було місця шедеврам світового мистецтва, але зважаючи на присвяту Дню Незалежності Америки, це було доречно. Цікавим для мене був виступ дитячого хору, в якому бере участь і мій онук. Культура американського хорового співу насичена джазом, який вони відчувають інакше, ніж наші діти.
Мені, звичайно, було цікаво відчути у виступах дітей та підлітків фінальний результат навчального процесу. На жаль, часто це були просто музикування на рівні навіть першого етапу роботи над твором, в основному програма виконувалася по нотах, часто із зупинками та помилками. Але присутня публіка, а американці надзвичайно дружелюбний та привітний народ, емоційно підтримувала всіх виконавців.
На концертах вищого рівня, особливо на підтримку Украіни, були професійніші виступи підлітків, їхніх викладачів та запрошених гарних артистів. В основному звучала музика російських авторів, українську музику тут загалом не знають і нам слід цю порожнечу заповнити якісною національною музикою. Можу сказати, що переважна більшість уподобань на боці фортепіано, скрипки, гітари, флейти, саксофону. Мій улюблений акордеон в опалі, про баян взагалі не знають. Ледве знайшла якісний італійський інструмент за доступною ціною не вищою, ніж вдома. Нотних магазинів, в яких і інструменти, і всі супутні товари в такій кількості, якості, різноманітності, що просто дух перехоплює. Гуляєш по таких магазинах як у музеї, тут же можна і пограти, і замовити вчителя, і купити все необхідне. Музична індустрія у розквіті.
Моя повага, звичайно, і батькам, як вдома, так і тут. Саме вони – рушійна сила духовного і мистецького виховання своїх дітей.
Отож, не треба винаходити велосипед, він вже є. Більше того, це не просто велосипед, це наш скарб, який важливо не втратити. Слід модернізувати систему музичної освіти, вкладати кошти в розвиток, в оснащення на рівні загальної освіти, а не за залишковим принципом. Не у паперотворчість, якою закидало міністерство і підпорядковані установи, і мистецькі заклади. Керівник повинен мати час на повсякденну роботу з розвитку свого закладу, а не просиджувати за комп‘ютером, відповідаючи на безкінечні запити і вимоги звітів.
Варто просувати гранти підтримки дітей та підлітків на державному та місцевому рівнях. Передбачати суттєві преференції при вступі в ВНЗ абітурієнтів, які мають досягнення у різних видах творчості, спорті, що свідчить про якісніший рівень розумових здібностей, усталених рис характеру та волі.
Треба серйозно пропагувати національну музику на всіх рівнях. Розумні голови в мистецькій системі Украіни є, слухайте і використовуйте їх неоціненний досвід і знання.
Валентина Ревенко