Нейгауз вважав Раду Лисенко рівною собі за сприйняттям музики

С. Ріхтер, Е. Гілельс, Я. Зак, І. Зетель, Є. Малінін, О. Насєдкін, Л. Наумов, В. Кастельский, В. Крайнєв, В. Воскобойников, Т. Гутман, А. Гінзбург і багатьох інших музикантів. Хто вони? Учні нашого славетного земляка Генріха Нейгауза. Ось уже більше чверті століття у нашому місті відбувається фестиваль «Нейгаузівські музичні зустрічі», де звучать ці імена. Але чому серед них не згадувалась Рада Лисенко, онука українського композитора Миколи Лисенка?

Очевидно, про неї варто було не лише згадувати, а й акцентувати увагу, бо ж родина композитора має прямий стосунок до нашого краю – у Знам’янці жив і працював рідний брат Миколи Віталійовича, уся родина Лисенків не раз бувала тут.

10 липня виповнюється 103 роки від дня народження Аріадни (Ради) Лисенко – талановитої української піаністки, педагогині, онуки Миколи Лисенка, старійшини славного роду, берегині мистецьких родинних традицій. (1921-2021).

"Нащадок видатних музикантів, все своє життя вона присвятила мистецтву. Музика була у неї в крові, сформувала її особистість, спрямовувала її життєві шляхи. Глибока інтерпретаторка та талановита піаністка, вона була першою виконавицею творів багатьох українських композиторів", – Музей видатних діячів української культури

"Справжню українську музику треба вміти відчути. Не механічно натискати клавіші, чи, як деякі модерністи, стукати кулаком під піаніно у пошуку нового звуку. А відчути – її свободу та шум просторого степу… Цього вчив мій дід", – Аріадна Лисенко.

Вона була завідувачкою кабінету-музею М.Лисенка при Київській консерваторії, солісткою Київської філармонії, інтерпретаторкою творів свого видатного діда й популяризаторкою української музики. Понад 60 років займалася викладацькою діяльністю.

Зростала вона в оточенні музики. "Я знала, що я – онука Лисенка, але ми ніколи не підкреслювали це в сім'ї, ніколи й пів слова не говорили, що ми якісь особливі", – згадувала вона в одному з інтерв'ю.

У 1947 р. закінчила Київську консерваторію. У 1947–1950 рр. проходила стажування в москві, навчаючись в аспірантурі (клас професора Генріха Нейгауза). "У Москві був величезний конкурс на курс до Генріха Нейгауза – 30 людей на місце. Та я пройшла. За пів року він сказав: "Я не зможу вас учити, бо ми з вами однакові. Нам обом не хочеться працювати над технікою, а хочеться дихати музикою".

Після повернення до Києва Аріадна Лисенко у 1950 р. стала артисткою Київської філармонії, викладала у Київській консерваторії.

Ті, хто ї знав, говорять про неї, як про шляхетну, сильну духом людину, яка приділяла увагу збереженню родинних традицій і служінню українському музичному мистецтву.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел


Надрукувати   E-mail