Не так давно Україна відзначила 300-річчя від дня народження видатного нашого мислителя, козацького Сократа Григорія Савича Сковороди. У XVIII столітті він мав значний вплив на суспільство через велику популярність своїх літературних творів, авторських пісень, філософських трактатів, а також аскетичний спосіб життя.
Щоправда, до того, як стати самітником і мандрівним філософом, Сковорода встиг побувати у придворній капелі російської імператриці Єлизавети Петрівни, закінчити Києво-Могилянську академію, здійснити мандрівку Європою та попрацювати викладачем у найпрестижніших навчальних закладах Лівобережної України. Тож мав він достатній багаж життєвого досвіду для того, щоб побачити природу різних людських спільнот і різних вад суспільства. А також те, що потрібно різним людям та спільнотам для щастя.
У Григорія Савича Сковороди є концепція під назвою «Нерівна рівність», у якій він зобразив ідеал співіснування людства. Філософ узяв за центральний символ фонтан, з якого наповнюються різні за місткістю посудини. Фонтан цей, до речі, зображено на аверсі купюри, номіналом у п’ятсот гривень, поруч із портретом автора концепту.
Кожна людина відрізняється від інших своєю внутрішньою природою, проте має достатні передумови для того, щоб реалізуватися в житті – тобто наповнитися водою. Цю можливість забезпечує Бог як фонтан рівності.
«Бог, – писав філософ, – багатому подібний фонтану, що наповнює різноманітні посудини по їхній місткості. Над фонтаном напис такий: «Нерівна всім рівність». Ллються з різних трубок різні потоки в різні посудини, навкруг фонтана стоячі. Менший посуд менше має, але в тому рівний є більшому, що рівно є повний». Це означає, що люди мають різні здібності, кожен свої. У цьому сенсі вони не рівні між собою. Але рівні є в тому, що кожен може повною мірою розвивати здібності, закладені в нього Богом. Саме тому у кожного своя доля, свій шлях у житті. Своєрідність виявів Бога у кожній людині визначає «різнопуття» людей.
Цей схематичний образ Сковорода прив’язує до багатьох прикмет. Найвиразнішою з них є символічне витікання зі спільного центру всього сущого в світі. «Нерівна рівність» – неодмінна умова мирного життя всього світу, «бо наш світ – це немов посаджений рукою Бога сад-квітник, де є і яблуні, і груші, й вишні, і сливи, й виноград, і жоржини, і троянди, й лілеї, і хризантеми, і матіоли, і все-все. Світ існує тільки тому, що різноманітний».
Так і різні етнічні групи, тобто народи, різні за своєю чисельністю, територією заселення, мовою, релігією, традиційними заняттями, але усі вони повинні мати однакові права. Згідно зі Сковородою, щоб досягти нерівної рівності, треба оберігати і плекати національну ідентичність, мову і культуру кожного народу, але водночас інтегрувати його до загальносвітових процесів, як повноправну частину людської цивілізації.
Концепція ж русского міра, яку останнім часом агресивно нав’язує росія, є абсолютною протилежністю нерівної рівності. Вона забороняє й знищує ідентичність, мову й самобутність кожного поневоленого народу, водночас блокує їхнє представництво в світі, прагнучи одноосібно репрезентувати всі території, що входять до сфери інтересів росії.
Війна, яку розпочала росія, щоб просувати ідеологію русского міра – це зухвалий виступ проти самого Бога, проти Його задуму світу, в якому людське життя – найбільша цінність. Вона є наслідком духовної деградації всього російського суспільства, всіх народів, які поневолені росією. Вони через порушення нерівної рівності демонічною московською владою втратили можливість повною мірою наповнювати свої унікальні посудини водою з фонтану рівності та забруднили їх мулом рашистської пропаганди.
А от українські воїни, волонтери та й усі громадяни, які щодня наближають Перемогу – це лицарі світла. Бо оборона і захист своєї землі, людського життя і людської гідності, знищення тюрми народів – російської федерації, облуди русского міра, – наша місія та наш обов’язок, адже це відновлення Божого порядку і справедливості на всій Землі.
Олекса Різників