Близько 22-ої вечора 23 квітня зателефонував мій друг Михайло Радкевич – відомий у місті бард. Замість привітання кинув з льоту: "Хапай фотоапарат і подивися на місяць. Там щось неймовірне! Своєю камерою не дістаю"
Я побіг на кухню (живу на п'ятому поверсі) і задивився на чорний квадрат неба. На ньому яснів місяць, чимось схожий на дитячу гойдалку, відкидаючи від себе слабке світло. Трохи нижче нього побачив яскраву зірочку, відстань до якої від небесного світила на око виміряти було важко.
Побіг на вулицю, але за високими деревами місяць майже не проглядався. Зробив кілька знімків.
Зараз вдивляюся у світлини, зняті на телефон, бо на камері із спалахом не видно геть нічого. І що то було?..
Анатолій Саржевський