Напередодні Дня Гідності й Свободи на фасаді будинку головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в області, де у минулому та позаминулому століттях розміщувалась Єлисаветградська чоловіча гімназія, відкрили нову дошку українському політичному і державному діячеві, письменнику Володимиру Винниченку.
Пам’ять про цю людину у нашому місці увічнена назвою одного з проспектів (там таблиця про це встановлена у 1990-му році). Його ім’я присвоєно педагогічному університету, перед яким майже десять років тому постав величний пам’ятник.
Меморіальна дошка на приміщенні чоловічої класичної гімназії, з якої Винниченко був відрахований за своє українофільство, була встановлена до його 110-річчя. Яка ж потреба була її змінювати?
За словами начальника обласного управління комунікацій з громадськістю Віталія Останнього, дошку оновили, з ініціативи робочої групи Всеукраїнського проєкту ”Місця пам’яті Української революції 1917-1921 років”. Обласну робочу групу, яка опікується реалізацією цього проєкту, створено у липні 2017 року. Головою робочої групи призначено старшого викладача кафедри теорії і методики середньої освіти комунального закладу "Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського" Юрія Митрофаненка. До робочої групи також входять: директор державного архіву області Олег Бабенко, директор Олександрівського районного краєзнавчого музею Василь Білошапка, доцент кафедри історії України Центрально-українського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка Інна Вівсяна, доцент кафедри історії України Центрально-українського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка Олександр Житков, головний архівіст відділу археографії та використання документів державного архіву області Іван Петренко.
Конкретну причину заміни меморальної дошки Віталій Останній пояснив так: “Дошка, встановлена раніше, була дещо радянського зразка. Там було вказано, що він просто видатний письменник”. Але, вочевидь, це найголовніше і найсуттєвіше амплуа нашого земляка: відтворити свою епоху у талановитому художньому слові і образі. На жаль, якби Винниченко-політик був настільки здібний і прозірливий, як письменник, хто зна як би склалася наша історія у минулому столітті.
Скульптор нової дошки Григорій Савченко вважає, що причина заміни старої ще й у тому, ніби портрет Володимира Кириловича на старій дошці був дещо невиразний. Справді, тепер портрет Винниченка опуклий, виконаний скульптурно, щодо схожості можна сперечатися, але загалом непоганий. Прикру помилку у тексті, яка вкралася під час його передруковування, на думку Григорія Савченка, легко виправити.
Хотілося б, аби стару дошку, хоч і радянського зразка, було збережено і передано до краєзнавчого музею. Адже річ не лише у ній самій, а у тій суспільній атмофері, коли ім’я і постать Винниченка повертались в Україну після довгого забуття, у згадці про тих, хто тоді ініціював це. А тоді подібні речі робити було набагато складніше, ніж зараз.
На нову дошку витратили 42 тисячі гривень з обласного бюджету. Важко сказати, наскільки це ефективне вкладення. Свого часу один із відкривачів творчого спадку Володимира Винниченка у посткомуністичний період Володимир Панченко мріяв, аби у нашому місті постала скульптура одного з героїв твору писменника – Федька-Халамидника. Очевидно, це було б набагато цікавіше й ороигінальніше.
Світлана Орел