Львівська національна опера завершила сезон прем'єрою класики – постановкою "Запорожця за Дунаєм" Семена Гулака-Артемовського. Це вже восьма постановка цієї опери за 120 років існування театру. Режисерка-постановниця Оксана Тараненко та диригентка-постановниця Ірина Стасишин представили нову інтерпретацію класичного твору, який не є комедією і перегукується з сучасністю.
Ця опера – твір класичний, адже майже 150 років вона не сходить зі сцен українських театрів. І сьогодні залишається в репертуарі майже всіх оперних сцен країни. Це опера, яка має п'ять екранізацій. Три з них здійснені за радянських часів, одна – в США зусиллями української діаспори та одна – за часів незалежності. Не кожна класична європейська опера може похвалитися такою кількістю кіноверсій. Це опера, яка відома кожному українцеві, навіть і тим людям, які геть не цікавляться класичною музикою і оперним мистецтвом – за півтора століття існування в культурному просторі України "Запорожець за Дунаєм" набув сакральної цінності. Та водночас, цей твір в його первісному вигляді без жодного перебільшення можна вважати квінтесенцією малоросійства у мистецтві.
Українці у вигляді задунайського козацтва показні в опері як нечисленний кочовий народ, який через природну анархічність і волелюбність не здатний до створення власних розвинених інститутів влади, тож змушений шукати собі "справжнього", "нормального" царя. А оскільки для українців турецький султан аж ніяк не може стати "справжнім" правителем, то єдиним можливим правильним рішенням для них є повернутися з турецьких терен на батьківщину, під владу російського імператора.
Львівська національна опера імені Соломії Крушельницької – театр, який можна вважати провідним осередком формування нового національного оперного репертуару України. Колектив театру першим серед колег усвідомив, що оперний репертуар, який українські театри успадкували від радянської доби, в його канонічному, традиційному, звичному вигляді – безнадійно застарів і не відповідає часу.
В інтерв’ю, що його дав художній керівник Львівської опери Василь Вовкун УП.Життя напередодні прем’єрного показу "Запорожця за Дунаєм", він відверто визнав вади імперського та радянського оперного спадку: "Маємо переглянути свою спадщину і сказати про неї правду. Музикознавці цього не хочуть робити, бо вони захищали дисертації на цьому".
Щодо нової редакції "Запорожця за Дунаєм", Вовкун коротко зазначив: "У новій постановці ми вийшли з буфонади, омилися від цього нашарування і розказали про той героїзм, про який Семен Гулак-Артемовський думав, але не міг втілити у життя на той час. Це вже не побутова опера, це героїчна опера, актуалізована в сьогоднішньому часі композиторами, лібретистом і постановниками".
Музичну редакцію "Запорожця..." здійснили Олександр та Дмитро Саратські, сценографію – Тадей Риндзак, хореографія від Олексія Буська та костюми від Людмили Нагорної. До написання лібретто долучився Микола Бровченко. Це – наш земляк, український сценарист, рекламіст, есеїст, автор пісень, лібретист, дослідник-музиколог, автор поняття і терміну «музослів’я». Микола Володимирович Бровченко народився 19 серпня 1954 року у містечку Мала Виска, Кіровоградської області. Він – син видатного українського поета, публіциста, громадського діяча Володимира Яковича Бровченка та вчительки української й російської мов та літератур Лесі Іллівни Бровченко.
За матеріалами УП