У грудні 1928 року та січні-квітні 1929 року були заарештовані Кіровоградським окружним відділом ДПУ дев’ять жителів села Велика Виска – голова комітету незаможних селян 62-річний Яків Сухота та члени цього комітету: 28-річний Семен Мазуренко, 44-річний Олексій Дудник, 26-річний Володимир Песчанський, 36-річний Іван Афанасьєв, 36-річний Прохір Коряк, 21-річний Іван Матвієнко, 36-річний Микола Товстоган, 58-річний Тихін Панченко та 36-річний Григорій Короленко. Вони були визнані винними у тому, що читали листівки антирадянського змісту, які, на думку слідчого, нелегально привозили з-за кордону «петлюрівські агенти», а потім підкидали їх під домоволодіння селян невідомі особи.
Одну з таких листівок вранці знайшов під тином комсомолець Іван Сухота. Переписав її текст олівцем, а потім показав батькові. Яків Сухота якраз збирався на роботу, тож склав цей аркуш паперу з набраним друкарським способом текстом учетверо і засунув до кишені. А під час обідньої перерви при обмолоті хліба згадав про цю листівку і прочитав її комнезамівцям. Це був текст, розташований на аркуші у вигляді вірша і підписаний «Трудовий селянський комітет». Коли Сухота зрозумів, що текст листівки має «антирадянський зміст», відразу відніс і здав її у райвиконком.
Заарештували Якова Сухоту чекісти із Зінов’євська лише через два місяці і відвезли його до в’язниці у місто. Під час трусу у хаті Сухоти знайшли аркуш паперу з переписаним сином Іваном віршем, але чомусь Івана чекісти не стали притягувати до відповідальності. Під час подальшого слідства, у січні-квітні 1929-го, до зінов’євської в’язниці потрапили, щоправда у різні камери, усі жителі Великої Виски, які працювали того дня на обмолоті хліба.
Слідство тривало довго, бо працівники ДПУ не могли знайти розповсюджувачів листівок. А 25 травня 1929 року помічник прокурора Кіровоградського округу взагалі виніс постанову, в якій вказав, що у процесі слідства не були знайдені особи, які розповсюджували серед селян листівки антирадянського змісту, тому справу треба припинити. Згідно цієї постанови голова комітету незаможних селян Іван Сухота, який читав колгоспникам крамольного вірша, а також ті, хто слухав його, підлягали адміністративному виселенню.
Однак заарештовані селяни з Великої Виски продовжували сидіти у камерах зінов’євської візниці. А 19 червня, за рішенням особливої наради при Колегії ДПУ УРСР, Тихона Панченка з-під варти звільнили.
Та згодом працівники ДПУ поновили розслідування. А 3 вересня 1929 року Колегія ОДПУ призначила Якову Сухоті та Семену Мазуренку вищу міру покарання (розстріл), Олексію Дуднику – 10 років концтабору, Івану Афанасьєву, Володимиру Песчанському, Миколі Товстогану, Прохирі Коряку та Григорію Короленку – по 5 років концтабору, а Івану Матвієнку – 3 роки концтабору. Чим члени колегії ДПУ керувалися, призначаючи різні терміни покарання, – невідомо. Мабуть, термін покарання залежав від того, хто на якій відстані сидів під Якова Сухоти, коли той читав текст листівки (!).
Володимир Поліщук
Аркуш паперу з передрукованим слідчим на друкарській машинці віршем, який був знайдений під час обшуку у будинку Якова Сухоти. А нижче цей же вірш, переписаний олівцем о його сином Іваном, членом ЛКСМУ.
(Текст листівки набрано згідно оригіналу)
И хвиля бурхлива лилась над землею
І зору михтіли на небі
І руки мозолісти, руки селянськи
Ловили в повітрі свободу,
Свобода, свобода, де-же ти ділась,
В робочого класа ти притаїлась,
Ще зорі михтіли і місяць світив,
А селянин уже в полі робив,
Голодний, холодний и босий.
А пан робітник ще спить
Як серце селянське давно вже працює,
І так безутішно всегда
Свобода, свобода де-ж ти ділась
В робочого класа ти притаїлась.
Гірка крівава праця
Та нужда з бідою безземелля,
Недостатки хліб гірки з водою
І скрізь панує робочий клас,
Селяни всі мов тіні, це же те пекло
На нашій самій славній Україні,
О братику Ленін, навіщо умер,
І мабуть селянську долю
Нікчемну в могилу з собою заніс
Робоча управа, совета робочих
Живет и пирует всегда,
А бідні селянськи раби
Безутішно страждають вони навсігда.
Свобода, свобода, де-ж ти ділась
В робочого класа ти притаїлась.
Трудовой селянський комітет (підпис – прим. авт..)