27 січня виповнилася 115 річниця від дня народження Івана Гончара (1911-1993) – визначного українського митця і подвижника культури, скульптора, живописця, графіка, фундатора хатнього музею українських старожитностей, лавреата Шевченківської премії.
Іван Макарович зібрав велику колекцію етнографічних матеріалів, творів народного мистецтва, створив перший в УРСР приватний музей, який облаштував у власному будинку, неподалік від Києво-Печерської лаври.
Експонати для музею збирав під час імпровізованих експедицій Україною. Займався краєзнавчою роботою, колекціонував зразки народного мистецтва, сімейні архіви – фактично рятував їх від нищення і небуття.
Останні тридцять років свого життя Іван Гончар був в опозиції до радянської влади і носив тавро буржуазного націоналіста. В одному з інтерв’ю Петро Гончар, директор сучасного Музею Івана Гончара, розповідав як агенти КДБ намагались спалити колекцію Івана Макаровича, залякували, шантажували його. У відповідь від нього почули: «…оцей рушник – це сильніше атомної бомби».
В часи російської агресії проти України, коли ворог намагається знищити українську ідентичність, ці слова набувають особливого значення для кожного українця.
Найбільше митець мріяв про те, щоб всі його матеріали та зібрання осіли в одному музеї і слугували майбутнім поколінням для вивчення власної історії та культури. І мрії його збулись.
Сьогодні Музей, який носить його ім’я не тільки зберігає творчу спадщину Івана Гончара. Це науково-мистецький і культурно-просвітницький Центр, який об’єднує багато творчих колективів, народних майстрів, шанувальників традиційного українського мистецтва і волонтерів, втілює інноваційні проєкти, відроджує українські традиції.
Одна із яскравих, незабутніх подій 2025 року – Різдвяна хода в столиці, організатором якої вже не перший рік був Музей Івана Гончара.
#ІванГончар #збереженнякультурноїспадщини