У цьому селі Голованівського району ДПУ у 1930-му році виявило «групу колишніх керівників петлюрівсько-повстанського руху, які групують навколо себе куркульсько-кримінальний елемент». Мова про Вознюків – Гаврила, Дмитра та Михайла (не брати, по-батькові у всіх різне), Гната Глобенка та батька і сина Завальнюків – Мефодія і Йосипа.
Нібито саме через них у селі Ємилівці представники Радвлади не могли проводити жодних заходів, їм погрожували, підкидали листи, в яких пропонували кинути роботу і виїздити із села, у іншому ж випадку можуть убити чи підпалити майно. У селі траплялися випадки побиття радянських активістів. Хто саме це зробив залишилось невідомим. Зате слідство встановило, що у 1919 році Гнат Глобенко служив помічником коменданта при станції Ємилівка. У травні на станцію прибув ешалон з мануфактурою, яку прислали у цей край для обміну на хліб. Глобенко разом із Гаврилом та Дмитром Вознюками арештували червоноармійців, які супроводжували ешалон, відвезли їх у село Ємилівку, кинули в погріб, мануфактуру розграбували і підірвали залізницю.
Тим часом у селі вони проголосили петлюрівську владу, їх підтримали Йосип Завальнюк та Михайло Вознюк. У Ємилівці оголосили загальну мобілізацію, щоб підняти повстання проти Радвлади. Глобенко та Вознюки також поїхали у Троянку для підняття бунту там. У цей час на станцію Ємилівку прибув бронепоїзд. Кілька верхівців звільнили арештованих червоноармійців і комісар зібрав сход, де закликав людей не слухати петлюрівських агітаторів. Саме у цей час у село повернулись Вознюки і Глобенко із загоном повстанців, червоноармійців оточили і тут же, на сході, вони були розстріляні. Цей же загін попрямував на станцію, аби захопити бронепоїзд, але той, відстрілюючись, відступив до Первомайська. Тим часом повстанці зіпсували колію, відрізали телеграфний зв’язок і повели наступ на Голованівськ. Але невеликий, по суті, загін був розбитий червоними. Пізніше Дмитро Вознюк і Глобенко приєднались до політбанд Соколова та Гулого-Гуленка.
Отож, як констатували слідчі ДПУ у 30-му році, ця група бунтівників тримає під своїм впливом майже все село. Звертаються до активістів: «Хлопці, кидайте цю роботу, дивіться, усе може повернутись інакше, тоді будете бідні…» Голові сільради хтось підпалив солому, невідомі побили сільвиконавця Новосада.
До 20 листопада хлібозаготівля у Ємилівці не завершилась. Люди не хотіли здавати хліб Радвладі, адже їх переконували: «Україна буде самостійною, її звільнять петлюрівці, які в еміграції з допомогою Польщі і Китаю. Тому більшовики й грабують та вивозять усе. Нам слід організуватися, нічого не давать Радвладі, цим допоможемо перевороту, щоб звільнитися від купки червоних бандитів, які сидять у Москві і безперервно грабують Україну».
Цікаво, що у цій групі (вік від 62 до 22 років) і бідняки – той же Гнат Глобенко та Дмитро Вознюк, і середняк Гаврило Вознюк, і куркулі Михайло Вознюк та батько і син Завальнюки. Гната й Гаврила розстріляли, інші отримали від п’яти до десяти років концтаборів. Винними вони себе не визнали.
Світлана Орел,
із майбутньої книги про опір Голодомору у нашому краї