Після звільнення Кіровограда у січні 1944 року працівники НКВС спершу зацікавилися працівниками редакцій газет «Українські вісті» та «Кіровоградській вісті», які виходили у Кіровограді у 1941-1943 роках. А потім дійшла черга взагалі до авторів цих друкованих видань.
Не оминула ця цікавість і Пантелеймона Олександровича Могилка, оскільки слідчі НКВС знайшли працівників редакцій цих газет, які стверджували, що саме Могилко прикривався псевдонімом «Помагайбо», яким підписував свої вірші «антирадянського націоналістичного характеру».
Вірш «Щастя», надрукований у газеті «Українські вісті» за 31 грудня 1941 року.
6 березня 1945 року Пантелеймона Могилка арештували.
З протоколу першого допиту дізнаємося, що Пантелеймон Олександрович народився на Донбасі у 1900 році. У 1918-му закінчив реальне училище. У 1922-1924 роках навчався в університеті у Сімферополі. У 1929 році приїхав у Зінов’євськ. Працював на заводі «Червона зірка». У лютому 1941 року вийшов на пенсію по інвалідності.
Вину свою Могилка не визнав. Сказав, що він писав вірші ще з юних років. З газетою «Кіровоградські вісті» він не співробітничав. Щоправда, заходив кілька разів до редактора газети для консультацій з приводу літературної діяльності, але вірші в газету не поміщав. Зазначив, що писав він як ліричні вірші, так і вірші патріотичного характеру, приміром, про перемогу радянської арміїі під Сталінградом.
Разом з тим, свідок В. Чубова, яка в період окупації працювала в редакції газети, сказала слідчому, що знає обвинуваченого як позаштатного кореспондента газети, і що він друкував у газеті свої вірші під псевдонімом Помагайбо. Підкреслила, що Могилко сам їй про це говорив. Коли вона засумнівалась у достовірності сказаного Могилком, то запитала у редактора Мальцева, і той підтвердив, що це так. Потім бачила його прізвище у відомості на видачу гонорару.
Свідок Т. Осташевська, яка була діловодом у редакції газети, складала відомості на виплату гонорару, у якій було прізвище Могилка. А також, що він читав їй свої вірші, і вони були як на тему кохання, так і контрреволюційного змісту.
Ще один свідок обвинувачення С. Емедблеш працював бухгалтером газети «Українські вісті» з 1942 року, і він знав засудженого, якому видавав гонорар на суму 10 рублів.
11 квітня 1945 року Військовий трибунал військ НКВС Кіровоградської області визнав Пайтелеймона Могилка винним за ст. 54 – 10 Кримінального кодексу УРСР і призначив йому 10 років виправно-трудових таборів з поразкою у правах на 5 років з конфіскацією особистого майна.
Володимир Поліщук