Того вечора начальник НКВС Матвій Обухов проводив пізню нараду з підлеглими. Зі столиці надійшла депеша, у якій ставили у докір те, що чекісти міста Кірово не виконують доведений до них план відправлення у концтабори.
– Потрібно щось терміново робити. Які у кого є пропозиції,
напрацювання, давайте вислухаємо їх і до ранку проведемо каральні заходи. Інакше узавтра покарають нас, якщо не відзвітуємо до столиці.
Усі сиділи мовчки, не знаючи, що запропонувати.
– Сидорчук, а ти чого мовчиш, – різко звернувся до підлеглого Обухов. – Ти ж казав, що майстер збирального цеху заводу «Червона зірка» Ян Таам естонець і періодично отримує листи від сестри з Естонії. Напевне, він розповідав на роботі, що пише йому у цих листах сестра, як там живуть у цій північній буржуазній країні.
– Ну, я думав, що затримаємо його через тиждень, у серпні. Я свій план на липень виконав.
– Він свій план виконав! Що ти верзеш! У нас одне завдання. Де він проживає той Таам? Посилай за ним людей і оформляй. Тебе що – треба ще вчити?
– Та чого ж до нього додому їхати. Він постійно у третю зміну працює на заводі. Зараз повинен бути на роботі. Тож, може, затримаємо робітників усього цеху, де він працює майстром. А там чоловік сорок. Таам напевне їм розповідав про те, що писала сестра, вихваляв життя в Естонії, тож вони повинні були доповісти про це нам. А не доповіли. І не треба буде думати як план виконувати, – сказав Сидорчук.
– Ну, то чого тоді сидите? Уперед!
Опівночі до дверей збирального цеху заводу під’їхало кілька «воронків». З них вийшли зо два десятки людей у міліцейській формі. Вони наказали зупиняти виробничий процес і заштовхали усіх робітників до «воронків».
– Та я взагалі уперше сьогодні побачив цього майстра Таама, – пояснював слідчому НКВС робітник Антон Чудний. – Я постійно працюю у другу зміну. А сьогодні захворів робітник з третьої зміни, а його можу замістити лише я, ось мене і залишили у третю зміну.
Та таке пояснення не задовольнило слідчого:
– Почекай, що ти викручуєшся. Ти ж цілу годину працював з робітниками третьої зміни, де майстром Таам, невже вони тобі нічого не розповідали про життя в Естонії?
– Ні, може і б говорили, але ще не було жодного перекуру…
… Уранці ніхто з робітників третьої зміни додому не повернувся. Усіх оперативно судили, назвали «ворогами народу» і відправили на Колиму. Антон Чудний повернувся з «третьої зміни» аж через десять років.
Володимир Поліщук