Пів доби для творчої інтелігенції краю: шість годин на дорогу, шість годин на Голованівщині. Вони були наповненні пізнавальними зустрічами з учнями ліцею, цікавою екскурсією у дивовижному музеї, який народжується на очах в роки сучасної оборонно-визвольної війни українців, врешті у спілкуванні поміж собою пілігримів, адже десант, ініційований обласною організацією Національної спілки письменників України, зібрав, окрім членів Спілки, ще й журналістів, художників, екскурсоводів, музейників, бібліотекарів, науковців (два десятки мистців), які знайомились значною мірою межи собою і в дорозі, і в розмовах з юними читачами. Практика творчих десантів із Кропивницького, яка набула активного утвердження до війни та ковіду (зокрема до Черкас, Миколаєва, в Олександрію, Помічну, до Новоархангельського, Олександрівського, Онуфріївського, Петрівського районів) має бажання продовжитись новими географічними, як кажуть, локаціями.
«Письменники й художники живуть не тільки по києвах і парижах, а й у Голованівську», – ця фраза звучала того середневого будня по багатьох класах Голованівської гімназії – і для початкових класів, і для цьогорічних випускників. Письменник, журналіст, активний провідник в сенсі визнання вітчизняною пам’яткою «Велесової книги» Сергій Піддубний, відомий художник, професор, директор академії дизайну у Львові, засновник музею Трипільської культури Валерій Марчак – цих двох імен вистачило б для того, аби Голованівщині було ким пишатись-величатись перед усією країною. Тим більше про це мають знати мешканці найзахіднішого району нашої області.
Гості дарували бібліотеці ліцею книги, альбоми, буклети з автографами, а ще загадки і лічилки, рядки патріотичної і любовної поезії, ліричну й драматичну прозу, інтригуючі розповіді про секрети й перспективи інших сфер духовності, а учні гостям – букети червоних троянд і помаранчевих хризантем та вдячні усмішки, гострі запитання і щирі оплески. Взаємно рівноцінний обмін.
А потім було знайомство-одкровення з музейним комплексом у селі Шепіловому, що неподалік районного центру – на мальовничому косогорі каскаду ставків. Воно не залишило жодного байдужим: тисячолітня історія краю розгорнулась перед нашими очима: трипільська доба з дохристиянськими календарем та віруваннями, етнографічна згадка українських століть із колискою, жердкою, килимами й рушниками, скринями й мисниками, бартками й підсвічниками – окремо Гуцульщина й Голованівщина. А ще сучасна галерея мистецького таланту засновника цього райського кутка – художника Валерія Марчака. Для довідки: уродженець Красногірки, він довго обирав місце для цього комплексу десять років тому, а зводити задумане почав ледве позаторік. Аж не віриться: як багато можна зробити за такий короткий термін, бо іншому й десятиліття б не вистачило. Відкрили музей нинішнього року. І тоді мені згадалась образа Сергія Піддубного: обласна влада в особі управління культури (департамент!) впритул не побажала, не захотіла побачити з’яву цього чуда – не те що не делегувала дрібного свого чиновника на відкриття, а навіть убогого привітання не надіслала. Така нечувана глухота!..
…Нашому знайомству намагалась зашкодити війна: по прибуттю в Голованівськ пролунала повітряна тривога й на півтори години сховала учнів до укриттів. А ще й негода збиралась туманом-югою перетяти шлях. Та все минулося: розступилися хмари, виглянуло сонечко, зазоріли барвисто квітники довкола ліцейних приміщень, шовково стелився асфальт. Ця мандрівка не забудеться, думаю, ні їм, голованівцям, ні нам, хто гості. А що скаже обласний департамент?
Василь Бондар