30 березня виповнилось 105 років від дня народження нашого земляка – Олеся (Олексія) Івановича Жолдака – українського поета, перекладача, сценариста, сатирика, лауреата літературної премії імені Остапа Вишні.
Олесь Іванович народився навесні буремного 1918 року в селянській родині в селі Верблюжка, нині Новгородківської селищної територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області. Після закінчення семирічної школи й медробітфаку навчався у Запорізькому педагогічному інституті на мовно-літературному факультеті, по закінченню якого із 1940 року працював відповідальним секретарем редакції обласної редакції газети «Комсомолець Запоріжжя».
Учасник Другої світової війни. Він – перший із гвардійських офіцерів в роки війни командував «катюшами» – гвардійськими реактивними мінометами, встановленими на автомашинах. Був командиром вогневого взводу та начальником зв’язку дивізіону «катюш» – 51-го Гвардійського Червонопрапорного Нижньодністровського мінометного полку, який воював на Південно-Західному, Сталінградському, Південному, 4-му й 3-му Українських фронтах. Брав участь у героїчній обороні Сталінграда, визволенні Ростова-на-Дону, Миколаєва, Одеси, а також міст Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини та Австрії. Особливо ж прославився боєць у битві під Москвою в 1942 році. Фронтова преса в роки війни друкувала поезії О.Жолдака. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями «За відвагу», «За оборону Сталінграда», «За взяття Будапешта», «За взяття Відня», «За перемогу над фашистською Німеччиною».
По війні працював у редакціях газет «Червоне Запоріжжя», «Радянська Україна», «Літературна Україна», у видавництві «Держлітвидав», був завідувачем відділу фейлетонів у журналі «Перець».
Як поет почав творчий шлях у 1937 році. У молоді роки Олесь писав і сценарії для студії «Укртелефільм». Коли після ліричних віршів Жолдак почав друкувати під псевдонімом Аполлон Вершок літературні пародії, їх помітив Остап Вишня. Він підтримав початківця, порадив відмовитися від псевдоніма й активніше працювати в жанрі гумору та сатири. Відтоді на сторінках газет і журналів усе частіше з‘являються усмішки, віршовані гуморески, фейлетони, а також літературні пародії Олеся Жолдака. Популярними стали його книги «Відколювання номерів» (1960), «Вибрики Пегаса» (1968), «Маститі мастаки» (1983), «Щоб не журився колос» (1995) та ін. Вірші Олеся Жолдака перекладалися російською та білоруською мовами. Він працював також і в галузі художнього перекладу, зокрема з білоруської, російської, сербської, хорватської, польської та інших мов.
У 1987 році Олесь Іванович удостоївся звання Лауреата літературної премії НСПУ ім. Остапа Вишні та Петра Сагайдачного. Також був нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Земний шлях Олеся Жолдака скінчився 8 червня 2000 року. Через важкі недуги, пов’язані з пораненнями в часи війни, наклав на себе руки – утопився у Дніпрі. Похований на Байковому цвинтарі у Києві.
Олесь Жолдак писав рідко… здебільшого під настрій, чи коли траплялися сюжети, зачіпки (для пародій), залишаючись веселим і наче безжурним поетом-пересмішником, добрим редактором, перекладачем і таким же добрим другом, колегою і побратимом…
Олесь Жолдак був героєм ще за часів Друго світової, але про те ніхто й не здогадувався. Для всіх, хто його знав, він залишався поетом-пересмішником, пародистом, сміхуном…
Новгородківський краєзнавчий музей