Убивство не в межах вимушеної самооборони, не заради порятунку власного життя, не з необережності, а вбивство заради розваги, азарту, відпочинку – це що таке? Тяжкий злочин, якщо мова йде про людей.
І цілком «культурне» і при тому узаконене дозвілля, якщо це стосується знищення диких тварин.
Позбавляти життя істот, які не заподіяли тобі нічого лихого (тут не веду мову про санітарні відстріли), позбавляти не через голод, а заради насолоди… Характеристики осіб, які одержують від цього задоволення, залишу спеціалістам і хочу поговорити про безпеку тих людей, котрі можуть попасти під руку (лапу) мисливцям. Притому зовсім неочікувано для себе і в несподіваних місцях.
…По дорозі на дачу біля сосняка на Лелеківці ми помітили дивні об’єкти. Їх тут раніше не було. Це курені з гілля, наламаного з повалених осіннім смерчем хвойних дерев. Смітник у куренях засвідчив, що то не козацькі зимівники і не скаутський табір. З огидою розвернулися і хотіли піти, аж раптом один із нас звернув увагу на електроопори, що перетинали долину річки: вони були поцяцьковані жовтими табличками. Мали з собою бінокль, навели, прочитали – і впали в ступор: «Приватна власність. Ділянка для натаски мисливських собак по фазану».
Рефлекторно здригнулися і з переляком озирнулися: невже місто Кропивницький зазнало масованої атаки агресивних фазанів і тому треба терміново навчати бригаду, щоб відбити навалу? Перед очима замерехітли моторошні кадри зі знаменитого хічкоківського трилеру «Птахи»…
Але довкола літати тільки поодинокі ворони. І фазанів ми тут не бачили ніколи.
Згідно з кадастровою картою, це ніяка не приватна власність. Це комунальна власність для розміщення радгоспу «Тюльпан», котрий мав (чи має) профілем розведення декоративних рослин.
Таблички висять на стовпах так високо, що без хорошої оптики текст не кожен прочитає. Як гадаєте, чому так?А тому, що ці таблички, будь вони нижче, хутко збили б чобітьми собачники, у чиї наміри полювання не входить. Вони вигулюють тут своїх псів без ремінців та намордників і не мають бажання визволяти їх від нападів мисливських хижаків.
На табличках написано, що «натаска» дозволена єгерською службою.А та служба читала Закон України «Про мисливське господарство та полювання»? Там зазначено: «Полювання заборонене у межах населених пунктів (сіл, селищ, міст)». Фіолетовим кольором на карті позначена межа міста Кропивницького (Фортечний район), оранжевим – полігон для нацьковування собак на птахів. Він приступає практично впритул до житлових будинків по провулках Мінському та Азовському.
Хтось заперечить – це не полювання. Це ж тренування, коли собак привчають вистежувати і виганяти з криївок птахів. А ви зазирніть на мисливські ресурси і почитайте, як відбуваються ці тренування. У ролі живця використовують сліпих, недужих і поранених тварин: іноді їм живим відрізають лапки, щоб пригостити пса, який успішно наздогнав нещасну здобич… далі цитувати способи живодерства не буду. Воно чомусь зовсім не цікавить так званих зоозахисників – коло їхньої «благодійності» обмежується бродячими собаками, які вже покусали чи перелякали пів міста.
Ця долина вся помережана дорогами, стежками та кладками: ними народ їздить і ходить на дачі товариств «Аграрник», «Колос», «Тюльпан» та «Комунальник», до турбази «Гірник», на рибалку до ставків, улітку по гриби та на пляж. Корови тут пасуться в теплу пору. Цей мисливський полігон не обгороджений. Графіка «натаски» не вивішено, тобто перехожий може в будь-який момент опинитися в епіцентрі мисливських ігрищ із собаками.
Ніколи нікому не вірте, що з тими псами працюють профі і що ті собачки такі милі розумнички, що ніколи нікого не те що кігтиком не зачеплять і зубиком не гризнуть, а навіть і не гавкнуть безплатно.
Не вірте!
Вірте вченим-зоологам: «Вроджений мисливський інстинкт може швидко стати проблемою. Якщо собака ганяється за кожним зайцем або птахом і забуває всі команди, це може мати небезпечні наслідки. Не важливо, олень, заєць, птах або сусідська кішка. Деякі собаки просто полюють за всім, що рухається. Як тільки собака освоює мисливську лихоманку, гучні крики або свист часто марні. Але чому мисливський інстинкт настільки сильний, що собака більше не слухає господаря? Причина: гормони щастя. В організмі собаки виділяються ендорфіни під час полювання, що приводить їх у стан щастя».
Запам’ятайте – полюють за всім, що рухається!
І де гарантія, що мисливці у межах міста дресируватимуть собак без пострілів – адже це неодмінний атрибут будь-якого полювання? І якщо у тих куренях базувалися ці «натаскувачі», то куди вони вцілять після конячої (судячи з порожньої тари) дози пива?
Артур Грицай
