Вважаю неетичним писати про здобутки власні чи своїх близьких. Але у даному випадку йдеться про важливу пропозицію, яка прозвучала під час презентації книги «Всупереч і опір», що відбулася минулого тижня у музеї мистецтв.
Йдеться про нагальну потребу створення електронної бібліотеки видань, які виходять за кошти обласної книговидавничої програми. Та й інших краєзнавчих і художніх видань. Адже бюджетних (і приватних!) коштів завжди не вистачає і цікаві та цінні книги мають просто мізерні тиражі. Добре, якщо на цьому книжковому «цвинтарі» знаходять вічний спокій графоманські або примітивні твори, але коли йдеться про реально талановитих авторів або суспільно важливі речі, то це не інакше, як обкрадання інтелектуального простору.
Про мою книгу «Всупереч і опір» уже сказано, що це широке дослідження фактів спротиву під час і напередодні Голодомору-33. Матеріали розміщені за структурою дореформеного районного поділу. Це глибока (але не найглибша!) оранка архівних справ репресованих цього періоду, де згадано тисячі імен наших земляків. У кожному краї (колишньому районі), у кожному селі варто було б знати їхні імена. Можливо, там ще живуть їхні нащадки, родичі.
Але тираж книги – сто екземплярів. Його уже відправлено до публічних бібліотек області. Але ось моя колега із Чернігова Євдокія Тютюнник у фейсбуці, де була розмішена інформація про презентацію, запитує: «Де можна купити книгу?» Ясна річ, ніде. І тут у пригоді мала б стати електронна бібліотека. Ось як вона прокоментувала цю ідею: «Дуже треба! Для мене край мого дитинства – Кропивниччина – рідний і теплий край. Тому хочеться читати все, що стосується його минувшини!»
Під час презентації заступник голови обласної військової адміністрації Катерина Колтунова пообіцяла ініціювати втілення цієї ідеї. Чекаємо! Думаю, не тільки я, а й інші автори, готові допомогти.
Світлана Орел