Поворот історії в одній монеті

У 1970-х роках на території Онуфріївського парку чистили ставки. Воду спустили, а задля прискорення меліораційного процесу використали бульдозери і екскаватори: вдалося поглибити чаші ставків та спланувати стале розмежування берегових ліній.

Такі масштабні роботи не відбувалися без присутності неподалік відчайдушних сільських хлопчаків. Так було і того погожого вересневого дня. “Прочісуючи” берегову лінію Селянського ставу, школярі звернули увагу на якісь цікаві іржаві залізячки та невеличкий невизначений предмет круглої форми. Іржавий метал не виправдав юнацьких сподівань, а ось кругла штукенція, коли її вдалося очистити від залиплої землі, виявилася дивною монетою, на якій було викарбуване зображення невідомої особи. Молоді пошуковці одразу ж почали вигадувати фантастичні версії появи цього предмата на території парку. Версій було багато, але юні дослідники-аматори зійшлись на одному: завтра слід продемонструвати монету під час уроку історії. Парубки дуже розраховували на фахову ерудицію свого вчителя, який зуміє пояснити їм звідки взялася монета в тутешньому ґрунті.

Перед заняттями її показали вчителеві. Уважно роздивившись предмет, той сказав:

– Гм, що ж, діти, схоже, монета, яку вам вдалося вчора знайти – це польський таляр часів правління короля Владислава IV, на що чітко вказує дата чеканки – 1634 рік. І, гадаю, ця знахідка пов’язана з цікавими для нас і важливими для всієї історії України, подіями.

У 1648 році запорожські козаки, невдоволені політикою уряду Речі Посполитої, пішли боронити свої права та привілеї силою зброї. Очолив їх тодішній чигиринський сотник, якого згодом визнають гетьманом, Богдан-Зиновій Хмельницький. Польська влада, дізнавшись про непослух козаків, вислала для придушення повстання значні військові сили. Польські війська під керівництвом сина коронного гетьмана Миколая Потоцького – Стефана, рухалися на південь, у напрямку Січі, Крилівським шляхом. Він пролягав із міста Крилів через місця, де згодом виникне Онуфріївка. Саме тут Крилівський шлях підходив до Кизикерменського і перетинав річку Сухий Омельник. Найімовірніше, брід через річку знаходився саме у тому місці, де зараз розкинувся наш парк. Перейшовши брід, поляки організували місце дислокації на правому березі річки, аби заночувати там…

–-

...У таборі швидко розгорнули наметове містечко, розпалили багаття. Панувала атмосфера розваг і авантюрних пригод. Здавалося, що шляхта вирушила на захоплюючу прогулянку, а не в каральну експедицію.

За вечерею розливалися вина, лікери та інші хмільні напої, а з багатьох наметів долинали військові пісні. Озброєні подорожні майже святкували перемогу. Польський легінь сидів біля намета і старанно підточував жало своєї шаблі. Два поважні шляхтичі, котрі проходили повз, звернули на нього увагу:

– А що, пан думає шаблею холопів заспокоювати?!

– А ми їх нагаями, нагаями, тільки й так! – вельми зарозуміло, з повчальним наголосом промовили поважні пани, повертаючи до своїх наметів.

Темнішало небо травневої ночі. Польський табір потихеньку вгамовувався і поринав у спокійний сон. Ніхто навіть не здогадувався, що вже геть незабаром на них очікує крах Жовтих Вод…

–-

...У класі панувала дзвінка тиша, що викривала вторгнення пухнастого джмеля, очевидно, із барвистої клумби під вікнами.

– А ось, діти, зверніть увагу на цей портрет на талярі. Це – король Владислав. Так-так, саме той, хто Богдану Хмельницькому, коли поскаржився на свавілля Чаплинського, відповів так: ”Розбирайтеся там у себе самі. Навіщо ж ви шаблі коло пояса носите!”

Діти слухали вчителя із завмиранням подиху, дивуючись, як така маленька монета може розповісти про такий епохальний поворот української історії.

Віталій Постриган, із майбутньої книиги "Стежками Старого парку"


Надрукувати   E-mail