Є таке маленьке, але дуже цікаве селище з не менш цікавою назвою –Новоархангелськ, яке знаходиться в Кіровоградській області. До 1764 – Архангород, Архангельський городок, Архангелогород) – селище міського типу.
Знаходиться селище на лівому березі р. Синюха (притока Південного Бугу), на правому – с. Торговиця, у місці впадіння малої р. Порговиця (або Торговиця), за 125 км від обласного центру.
Під час обстеження стоянки пізнього палеоліту знайшли ще й середньовічну майстерню ковалів, знахідки з якої зберігаються у Кіровоградському краєзнавчому музеї. У 1986-му І. Синельник виявив і дослідив понад десять давніх курганів!!!
У першій половині 14 ст. на території с. Торговиця було золотоординське поселення. 1362-го року на його околицях, на р. Сині Води (середньовічна назва Синюхи) литовсько-руське(українське) військо здобуло перемогу над монголо-татарами. Відтоді Велике князівство Литовське стало однією з найбільших держав у тогочасній Європі. І довгі роки воно панувало на наших землях.
А ось на початку 18 ст. на території сучасного Новоархангельска містився козацький хутір Синюхин Брід. Після роійсько-турецької війни 1735–39 тут, на кордоні з Річчю Посполитою (землі Торговиці належали полякам), за наказом російської влади збудовано військові укріплення – Архангельський городок. Під керівництвом Миргородського полковника В. Капніста споруджено шанець та поселення, куди з Поділля перевезли 20 українських сімей, які належали польському графу С. Потоцькому. Згодом також оселилися вихідці з інших регіонів України.
Історичною датою утворення нового містечка прийнято вважати 1742. Архангород. Його укріплення мало форму неправильного п’ятикутника, у кожному куті були земляні бастіони. 1752 містечко ввійшло до складу поселень Нової Сербії, на той час воно вже мало назву Архангелогород. У 1752–54 й 1759–61-му роках тут базувалася 7-а рота Новосербського гусарського полку. 1754–59 й 1761–64 – у складі Новослобідського козацького полку. Від 1764 – сучасна назва. Тут було розміщено штаб 7-ї роти новоутвореного Чорного гусарського полку. Відтоді дозволено записувати в торгові та ремісничі цехи старообрядників, розкольників, євреїв-переселенців із Польщі та Молдови.
Станом на 1772 діяла дерев’яна однопрестольна церква архангела Михаїла. 1774 експедиція академік С.-Петербургської АН Й.-А. Гюльденштедта, що за дорученням царського уряду проводила опис українських земель, виокремила Новорахангелск як значний торгово-ремісничий центр, де було 300 дворів купців і ремісників.
От така багата історія на перший погляд непримітного маленького селища на березі мальовничої річки Синюхи, яка за час свого існування бачила багато цікавого….
Жанна Карабута
Від редакції: Цей короткий екскурс свідчить, яким потужним потенціалом володіли наші предки. Це саме вони, а не якісь російські воїни (у !4 ст. русичами були ми, аж у 1721 році цар Петро 1 присвоїв цю назву московії, підло поцупивши її у нас) розбили монголо-татар, не пустивши їх у Європу. Тут також чітко видно колонізаторська політика росімперії – будувати якісь укріплення на «своїх», а точніше підступом захоплених землях та розміщувати там свої полки. Це точно те саме, що робить росія зараз.
Отож, давно пора повернути українському містечку давню колоритну назву Синюхин Брід, скинувши із себе імперську наліпку Архангельських городків.