Після перемоги додому повернуться воїни. Це люди, які вбивали ворога, були дуже довго і багато разів у непросто стресових ситуаціях, а смертельно небезпечних обставинах. Від сильних стресів часто змінюються цінності і ставлення, як до життя, так і до смерті.
Нам слід розуміти, що у них буде загострене почуття справедливості і затребувана подячна увага. І вони на це мають повне право!!! Кожен солдат, йдучи до війська, добре розуміє, що він може загинути, захищаючи інших людей, які йому не родичі, навіть не знайомі, а в деяких випадках ще й готові насміхатися з нього. Це дуже непросто витримати.
Щоб у нас після війни було менше суїцидів, вбивств, алкогольних запоїв та не збиралися ексвійськові в "бригади", готуватися до цього необхідно було ще вчора. Уже серед нас багато людей, що мають психічні розлади. А скільки виїхали із зони бойових дій, а батьки, жінки,чоловіки, брати, сестри, родичі і друзі загиблих воїнів? А ті, хто втратив все і зараз поневіряються по світу? А діти, які залишилися без батьків, батьки без дітей, коханих (як моя сестра, яка не може знайти сенс життя після загибелі свого коханого)?
Кожному воїну, в якого є фізичні травми, мають допомогти реабілітологи та надане достойе грошове забезпечення для повноцінного життя – мандрувати, кохати і бути коханими, вести бізнес, мати сім'ю.
Отож, у кожній громаді слід створити групи психологів, які працюватимуть з людьми цих категорій та з населенням в цілому.
Не чекати перемоги, а готуватися до неї і наближати її.
Нашому суспільству зараз слід поділитися на тих, хто на фронті і тих, хто працює для фронту.
Слава Господу! Слава Україні!
Вадим Батій