Роман Червінський заявив суду, яка його найвища нагорода

Минулого тижня відбулося найважче судове засідання по справі Романа Червінського з усіх, на яких я побувала. Вчора судді заслухали свідчення його командира, який спростував усі звинувачення прокурорів, повністю, під нуль.

Немає ніякої відповідальності на Червінському з тієї простої причини, що він просто виконував його – командира – накази. Вирішувалося питання, чи відпустить суд Романа на поруки.

Раніше ми, майже всі слухачі, написали заяви: так, я такий (така)-то, готовий взяти на поруки Червінського Р.Г. під особисту відповідальність. Сьогодні ми ці заяви підтверджували, кожному давалося по три хвилини – пояснити, чому саме ми за Романа ручаємося і чому його слід випустити.

На перших заявах було ще більш-менш, іноді навіть посміхалися з прямолінійних заяв і влучних дотепів, усіх слухали і аплодували. Дмитро Завражний приніс усі свої волонтерські нагороди від президента, обласних рад і ОВА, які вимірювати краще не в штуках, а в кілограмах, показував їх суддям, доводячи, що йому можна довірити передачу людини на поруки. "А ось тут, просто так покажу вам, просто до загальної кількості, документ про те, що знайшли за кордоном і передали СБУ п'ять автомобілів..." (те саме СБУ, яке тепер за вказівкою згори водить українського розвідника в наручниках, оголосивши його злочинцем)

Історик Юрій Митрофаненко повідав усім, що те СІЗО, де зараз сидить Роман Червінський, покусаний клопами, було збудовано в 1908 році, а в 1920 році там сидів, може, навіть в тій самій камері, не хто інший як Юрій Горліс-Горський, воїн армії УНР, автор роману "Холодний Яр". Романа дуже зацікавив цей факт, а Митрофаненко передав йому книгу "Холодний Яр".

Але... чим далі, тим більше в людей ламалися голоси, на середині своїх заяв вони починали плакати, просячи суддів відпустити Романа, і це ставало витримувати все важче.

–––––––––––––-

Дружина нині покійного політика й дисидента Степана Хмари – Роксолана: "Ми зі Степаном ходили на всі засідання по справі Романа Червінського. Степан такий, знаєте, він не буде підтримувати аби кого. Спочатку він дуже ретельно розібрався в усіх деталях цієї справи, вивчив усе. Так от, він сказав: "Ця справа – знакова для України. Бо вирішується доля людини, яка пожертвувала себе на захист своєї країни".

– Шановні судді, – казала пані Роксолана, – ви зараз сидите під тризубом, який символізує всю нашу країну. Якщо ви зможете піднятися на цю висоту, перебороти систему – вся Україна буде вам аплодувати".

––––––––––––

NN: "Я друг Романа Червінського. Я бачив, що відбувалося 24 лютого 2022 року, бо віз солярку для військових. Я сам, на власні очі, бачив, як він відправив свою дружину і дітей до матері, а сам поїхав захищати Україну. Хоча міг виїхати, як батько трьох дітей".

–––––––––

NNN: "В той час, коли йде війна, такі професіонали, як Роман Червінський, з величезним досвідом, потрібні на фронті, потрібні для планування і здійснення операцій проти ворога, а не годувати клопів у камері СІЗО"

––––––––––––––-

Оксана Червона,засновниця "Армія SOS": "Я не дуже підготувалася і не взяла з собою всі ті нагороди, якими нагороджена як волонтерка, в тому числі дві нагороди від президента України. (...) Серед іншого ми назбирали гроші і передали близько десятка автомобілів нашій Національній поліції, яка зараз стоїть до нас спинами, намагаючись затулити Романа. Тепер думаю– може, не варто було... Військові, з якими я спілкуюся кожного дня, мене запитують: як там Роман, коли його випустять? Коли зійде сонце? Ходячи на засідання, я бачу, як людина марніє на очах, як він схуд і його поїдають клопи. Прошу, віддайте мені його на поруки, я маю старенький хюндай – (починає плакати) – зможу його забрати хоч зараз і відгодувати. Я хочу жити в такій Україні, яка не схожа на росію".

–––––––––-

NNNN: "Підтверджую свій намір взяти на поруки Романа Червінського. Я знаю, що він нікуди не подінеться і буде ходити на всі ваші засідання. Бо він патріот своєї країни. Я матір двох синів, які захищають нашу країну зараз там, в окопах. І одного з них уже немає в живих. Він теж був розвідником".

–––––––––––––––

Валентина: "Мій брат-близнюк з травня вважається зниклим безвісти. Зник в районі Часового Яру. Його мобілізували з одним оком. Сказали, що придатний. І він пішов воювати, бо він – не ухилянт! І знаєте, що сказали мені його командири, коли він зник: "Що знайдете, те і ваше". (крізь цю жінку лилося стільки болю, вона кричала здавленими сльозами до суддів, намагалася до них докричатися).

Я прошу вас відпустити його, туди, де він принесе більше користі своїй країні. Щоб на передовій були такі командири, як він, а не ті, що кидають людей на м"ясо, а потім кажуть: "Що знайдете – те і ваше". Це вже не про Романа Червінського. Я прошу вас, судді, не вбивати в нас надію. Не вбивати надію тих людей, які втратили своїх близьких, своїх дітей, як ця мати згорьована, що втратила сина-розвідника. Прийміть таке рішення, щоб кожен до вас дійсно міг звернутися "Ваша Честь".

————————

Екс-депутат Микола Катеринчук був прагматичнішим і запропонував компроміс. "Ви можете відпустити Романа на поруки зараз, а справу продовжити тоді, коли закінчиться війна, це було б нормально".

—————————-

Чи слухали судді? Чи пройняло їх це? Людське горе і сльози, які все наростали й наростали в залі, як ніби там зібралася вся Україна, яка знову й знову, в черговий мільйонний раз за свою історію спостерігала, як медведчуки душать Людину. За вказівкою системи. Так, один раз я точно побачила, що пройняло.

Коли, після важких як кувалда сліз Валентини, Микола Катеринчук говорив: "От ви, пане суддя, ви ж теж, коли почалося вторгнення, взяли автомат до рук. (суддя Гершкул – колишній військовий – авт.) І коли з вами щось трапиться і вам буде потрібна допомога – ми всі також будемо стояти за вас". Тут вся зала почала аплодувати дуже гучно, а суддя почервонів, занервував, засмикався і вищим, ніж сам того хотів, голосом почав кричати: "Ви всі, заспокойтеся! Заспокойтеся!" (хоча до цього аплодували ми всі іншим, і він нічого не кричав)

––––––––––––––––-

Колега Романа Червінського, розвідник. Прізвища не називаю. "Щоб охарактеризувати людину, в нас кажуть: пішов би з ним в розвідку. Так от, я ходив з Червінським у розвідку. І мав би за честь піти з ним ще не один раз. Це злочин проти України – утримувати під вартою такого професіонала розвідки. Справа вагнерівців. Наші західні партнери, фахівці західної розвідки, нам аплодували – настільки вдало і продумано вона була організована. Провал операції по вагнерівцях (вагнергейт) стався внаслідок державної зради на найвищому рівні. Ніхто не відкривав тих агентів (тобто нас), які брали в операції участь. Це ми самі вийшли, щоб повідомити про це публічно, бо не могли про це мовчати. Я перший раз публічно заявляю про свою позицію в цій справі. Нове керівництво розвідки дало вказівку знищити документи про провал цієї операції. Але ми відмовилися. Нам погрожували, мою сім'ю клали лицем в асфальт.Мене намагалися знищити фізично. Коли керівник розвідки взнав, що документи по вагнерівцях знищувати не будуть, він сказав: "Я доложу Єрмаку, как он скажет, так і будем дєлать". (!!!!!!!!) Наша перемога в цій війні не буде можливою, поки такі люди, як Роман Червінський, знаходяться в такому становищі".

––––––––––-

Роман Червінський. Зазвичай дуже багато говорить, може годинами говорити і все по ділу.

Цього разу не зміг. Здавило горло. Як і всім у залі. "Все, що я тут сьогодні почув – це найвища нагорода для мене". Все.

————————-

Судді пішли радитися.

Дружина Червінського, Ольга Стрілець, завжди стримана, цього разу не змогла стримати себе і підлетіла до прокурора Гаврищука: "Ви людина взагалі?? Ви людина??? Що такого смішного було у виступі Валентини? (про брата-близнюка – авт.) Що вона таке для вас смішне сказала, коли вся зала плакала??"

Прокурор в цей час реготів. Це все, що треба знати про прокурорів. А ні, не все – ще вам варто знати, що коли всі співали гімн України, він не співав.

Судді радяться досі.

Яким же буде їх рішення? І якщо таким, як я підозрюю, то ви побачите, що таке судова система в Україні і що таке "я доложу Єрмаку, как он скажет – так і будєт".

Судді винесли рішення: залишити під вартою.

Надія Паливода


Надрукувати   E-mail