Не стало видатного художника, чудової людини, друга. Останнім часом він тяжко хворів, тому смерть його не стала несподіванкою. Але не дає спокою думка: чому передчасно? Адже, не зважаючи на поважний вік, Сергій Шаповалов був сповнений творчих сил і авторських задумів, а головне – як завжди залишався молодим у своїх роботах. Хочеться сказати багато добрих слів про Сергія, але він їх уже не почує. Ударив дзвін на спомин, і всі ті маки, ромашки, півники, сокирки, безсмертники, які він з такою любов’ю посіяв на своїх полотнах, схилили на знак печалі свої голівки. А я дозволю собі нагадати головні віхи його життя і творчості.
Випускник Київської національної академії образотворчого мистецтва, Шаповалов став яскравим представником української реалістичної школи сучасного мистецтва. Міжнародні виставки – «Нью-Йорк. Інтер – Експо», «Російський дім» в Берліні», персональна виставка в місті Гвадалахара (Іспанія), постійна присутність в обласних та республіканських експозиціях, активна участь у художньому житті області й України, а головне – творча індивідуальність відносно рано зробили його впізнаваним на тлі української образотворчості. Його картини давно стали знайомими відвідувачам лондонських аукціонів Крісті і Сотбі.
По собі Сергій Гаврилович залишив сотні робіт – від історико-алегоричних сюжетів до портретів і пейзажів. Він оживив на полотні застиглу музику будівель, що зберігають пам’ять колишніх часів, приховують таємниці давно минулих літ та доносять до нас естетику архітектурної класики дев’ятнадцятого-початку двадцятого століть. А ще подарував глядачам гори й узбережжя Криму, причали і скелі, південне небо, пінисті хвилі й бірюзу моря, гру сонячних зайчиків на гребенях, мозаїку човнів на узбережжі.
Поемою його творчості, яку він писав протягом усього життя, став натюрморт. Композиції з квітів – насичені повітрям і сонцем, життєрадісні й оптимістичні. Він згадував, що квітковий натюрморт прийшов до нього водночас, коли в душі заговорив степовий ген, сформований у дитинстві, по дорозі до школи через квітуче поле, і з розповідями бабусі про кожну квітку, кожну билинку на ньому.
Кілька днів тому світ став біднішим на Митця, який збагатив його палітру. Не стало й мудрого, ненав’язливого навчителя молодих художників. Десь у Марселі у ці дні, напевно, разом із нами сумує і наш земляк Гена Гребньов – нині відомий у Франції і далеко за її межами один з найяскравіших імпресіоністів нового покоління Віктор Орлі, для якого Середземне море пахне українським степом. Його першим учителем і, за словами Гребньова, головним наставником на все життя був живописець Сергій Шаповалов, котрий до останнього дня жив у рідній Аджамці, за понад дві тисячі кілометрів від Парижа і два десятки кілометрів від обласного центру. У хаті з вікнами на всі чотири сторони, серед подвір’я, засадженого квітами.
Мир праху твоєму, Сергію.
Добра і вічна пам’ять.
Броніслав Куманський, мистецтвознавець, журналіст