Генеральний прокурор Росії Ігор Краснов опублікував наказ про перегляд рішень щодо реабілітації жертв радянських репресій, яких сучасна російська влада вважає „зрадниками батьківщини“.
У часи СРСР в школах, інститутах, університетах, на політзаняттях у виробничих колективах насаджували ідею про „посилення класової боротьби“, про те, що на шляху до „світлого майбутнього“ перешкоджали різні шкідники-антиряданщики. Але настали інші часи і люди дізналися про невинно засуджених і страчених культурних діячів, письменників, акторів, художників. Виникла потреба реабілітації жертв комуністичних репресій.
Було доручено Прокуратурі та КҐБ СРСР з місцевими органами влади продовжити роботу з перегляду справ щодо осіб, репресованих у 1930-1940-их роках. 16 січня 1989 року Верховна Рада СРСР схвалила указ, який скасовував позасудові рішення, винесені в період 1930-1950-их років сумнозвісними „трійками“.
Нинішнє російське керівництво хоче припинити процес реабілітації та увічнення пам’яті жертв політичних репресій. З’явилися твердження про „прибалтійських та українських нацистів, зрадників Батьківщини та учасників підпільних націоналістичних формувань“. Путін хоче ще раз нагадати про „фашизм-нацизм“ в Україні, з якою Росія нині веде „священну війну“, засудити балтійські держави, які допомагають київському режиму.
Але це не єдина, і, можливо, не головна причина скасування реабілітації. Путінська Росія прагне цілковито дискредитувати горбачовську перебудову та єльцинську демократизацію, щоб росіяни геть викинули думки про повернення до тих вільнодумних епох. Щоб на їхньому тлі путінська диктатура мала вигляд світу благоденства. Для цього в Росії поступово піддається сумніву все, що робилося в ті часи, і відбувається вибілення комуністичних репресій.
Скасування реабілітації сприяє виправданню масових сталінських репресій. Мовляв, були „окремі перегини“, але загалом нічого злого не відбувалося, шлях був обраний цілком правильний, і лише так можна було чинити в епоху загострення клясової боротьби. А жертви репресій – самі собі винні.
Тобто російському населенню вкладають у голови просту тезу: в репресіях немає нічого поганого, якщо вони здійснюються на благо держави. А держава в Росії – це, звісно, Путін. Раніше чи пізніше Путінові вже буде замало того обмеженого терору, тих репресій, які здійснюються проти представників громадянського суспільства, хай навіть його практично вже не залишилося в Росії. Невдоволення росіян війною, санкціями, соціяльними негараздами, ізоляцією країни можуть вилитися в масове невдоволення владою і в масові акції протесту. І тут уже без масових репресій не обійтися.
* * *
Генпрокуратура Росії з 2022 року домоглася скасування понад 4,000 рішень щодо реабілітації жертв політичних репресій. Проводено перевірки рішень, пов’язаних з так званою Великою вітчизняною війною, тобто радянсько-німецькою війною (194-1945 рр.), частиною Другої світової війни (1939-1945 рр.).
Прокуратура виявила, нібито частина цих рішень реабілітувала „військовослужбовців вермахту, бандерівців, власовців та інших радянських громадян, які в період окупації сприяли німецькій нацистській владі“.
Загалом з другої половини 2022 року прокуратура перевірила понад 14 тис. висновків про реабілітацію, з них понад 4 тис. рішень скасували. У справах, рішення щодо яких відомство самостійно скасувати не змогло, представники прокуратури звернулися до суду. 58 із 64 заяв про відмову в реабілітації вже задовольнили.
Уряд РФ змінив Концепцію з увічнення пам’яті жертв політичних репресій, що діяла з 2015 року. З документа зникла характеристика репресій у СРСР як „масових“, натомість з’явилося твердження, ніби амнестія 1955 року призвела до „реабілітації та обілення посібників нацистів та зрадників Батьківщини, які служили у прибалтійських, українських та інших каральних підрозділах“.
Російські опозиційні журналісти, проаналізувавши кримінальні та адміністративні справи в судах РФ за 2018-2023 роки, дійшли висновку, що за маштабом репресій диктатор Путін давно обійшов майже всіх радянських генсеків, окрім Сталіна.
З газети «Свобода»