В Україні є прислів’я: «Язик мій — ворог мій». За радянської влади не варто було розпускати свого язика, адже ти міг, не подумавши, сказати те, що гріх було тоді навіть думати. А потім ці твої необдумані слова усе життя кров’ю відхаркувалися б. Адже обов’язково знайдеться серед тих, хто чув ці слова, той, що донесе про них каральним органам і ти відразу з простого базіки станеш ворогом народу.
Люди старшого покоління пам’ятають плакати «Язик мій – ворог мій», «Не болтай!», «Болтун — находка для врага!» та інші подібні до них, які за радянської влади висіли на прохідних і в цехах заводів, у клубах, військових частинах та інших місцях. Вони застерігали громадян не лише від того, що вони можуть розповісти державну таємницю агентам іноземних розвідок, а й нагадували, що сказане вами обов’язково стане відоме чекістам.
Приблизно так сталося і з 24-річним уродженцем села Інгуло-Кам’янка, на той час Новопразького району, Іваном Йосиповичем Криворучком.
Він служив у 138-му зенітному артдивізіоні у Благовіщенську. Влітку 1938 року військова частина перебувала за містом у таборах. У післяобідню пору солдати відпочивали у своїх наметах. Мешканці одного з наметів вирішили забити козла у доміно. За столом сиділо четверо гравців – молодший командир Іван Криворучко та його підлеглі Цадік Зіскін, Микола Ільїн і Федір Лубідько.
Один з червоноармійців, який читав книгу про японську агресію в Китаї, запитав у товаришів, що таке гоміндан. Хтось відповів, що це буржуазна партія у Китаї. Криворучко, як грамотніший, доповнив товариша, що це перша правляча політична партія в історії республіканського Китаю, яка існує з 1912 року.
І тоді червоноармієць Ільїн написав на аркуші паперу, на якому до цього збирався писати листа рідним на Тамбовщину, абревіатуру з літер «ВКП(б)» і запитав, що це таке.
Для чого він це зробив, запитаєте. Щоб Криворучко сказав присутнім у наметі те, що він уже колись говорив Ільїну. І Криворучко відповів, що ці літери розшифровуються як «Всесоюзний комітет повій та б…».
Очевидно, Криворучко сказав це голосно, бо сказане ним почув у сусідньому наметі молодший командир Валітов і відразу побіг та доповів про почуте заступнику політрука. Того ж дня, 1 липня 1938 року, про цей факт доповів заступнику політрука і військовослужбовець Зіскін.
За те, що молодший командир Іван Криворучко «у контрреволюційному дусі опахаблював Всесоюзну комуністичну партію більшовиків», його заарештували і розпочали слідство.
Оперативно, того ж дня, Івана Криворучка виключили з членів ВЛКСМ «за антирадянські троцькістські прояви». А у політичній характеристиці на молодшого командира Криворучка комісар дивізіону написав, що він порушник дисципліни. Під час допиту Криворучко пояснив слідчому, що він почув розшифровку абревіатури ВКП(Б) ще до армії, коли працював на шахті на Донбасі. Там у 1934 році один робітник за чаркою горілки розшифрував так абревіатуру і за це трійка УНКВС призначила йому 8 років виправно-трудових таборів.
13 серпня 1938 року 142-й Військовий трибунал призначив Івану Криворучку 5 років виправно-трудових таборів з поразкою у правах на 3 роки. Та Військовий трибунал 2-ї Окремої Червонопрапорної армії відмінив цей вирок… бо на судове засідання не були викликані свідки.
21 истопада той же 142-й Військовий трибунал знову засідав, але оскільки два свідки знову не з’явилися на судове засідання – Зіскін та Ільїн уже демобілізувалися, і один був на Тамбовщині, а інший – в Одесі, трибунал вирішив виправдати Криворучка на підставі п. 5 ст. 4 КПК РСФСР.
– Ой, дурень же я, дурень, – рвав на собі волосся на допиті у слідчого
Криворучко. – Я ж лише повторив те, що колись чув від одного п’яного шахтаря.
Слідчий Файнштейн не заніс ці слова обвинуваченого до протоколу допиту, а відповів Криворучку народною мудрістю:
– Запам’ятай, Іване: щоб усі зрозуміли, який ти дурень, буває досить розповісти усім, який ти розумний!
Володимир Поліщук