На озері Тельбин у Києві квітнуть чарівні водяні лілії-німфеї. Серед висотних будинків рожеві і червони диво-лілії на водній поверхні вражають кожного, хто їх бачить. Що ж це за казкове озеро посеред столиці?
Те́льбин (також Те́льбін) — прісноводне озеро, розташоване на Березняках, у Дніпровському районі Києва. Це – одне з найбільших озер у місті. Знаходитьсявоно у житловому масиві Березняки, має форму, схожу на українську букву «Г». Максимальна глибина озера — сім метрів, а площа становить 0.1 км²..
В озері живуть соми, окуні, плотва та дикі качки. Поруч з озером ростуть липи, вздовж берега прокладено бетонні доріжки. Озеро привертає до себе фанатів творчості Віктора Цоя. Тут у 1986 році знімався перший короткометражний фільм про группу Кіно: Кінець канікул, режисер Сергій Лисенко. Верба, біля якої проходили зйомки фільму, має назву Дерево Цоя. Отримала статус ботанічної пам'ятки природи місцевого значення в лютому 2020 року.
На березі Тельбина є обладнаний пляж, дитячий та спортивний майданчики. Біля озера розташовані кафе і ресторани. Санстанція Дніпровського району брала проби води в озері, результати позитивні: вода відповідає всім стандартам. Кишкову паличку та патогенні організми в ній не виявили. У 2017 році на озері було встановлено й запущено систему аерації, яка насичує киснем воду і очищає її.
Озеро відоме ще з часів Середньовіччя. Вперше озеро згадується (під назвою «Тербін») в грамоті царів Іоанна і Петра Олексійовичів від 1694 року. У XVIII столітті на берегах озера було засновано поселення Кухмістерська Слобідка. Наприкінці XIX століття озеро Тельбин в своїй північній частині закінчувалося далеко на Русанівці, зараз від Тельбина залишилося лише 40 % його колишньої акваторії. Сучасна річка Дарниця є залишками колишнього Тельбина. У 1870 році у зв'язку з будівництвом Києво-Курської залізниці просто посеред водойми був прокладений насип, через що озеро було розділено на Тельбин та Нижній Тельбин. До побудови масиву Березняки у 1970-х роках навесні під час повеней на Дніпрі озеро з'єднувалось із ним.
Латаття висадили самі мешканці масиву Березняки за власні кошти. Німфея відома як водяна лілія або латаття, причому зустрічається рослина часто в тропічних водоймах, озерах і повільних річках. Ботанікам відомо близько 35 видів і кілька десятків селекційних сортів, повністю пристосованих до вирощування у вітчизняних умовах. Розмножується культура кореневищами. Квіти можуть мати вишневий, білий, ніжно-рожевий, червоний і персиковий кольори. На поверхні води плавають серцеподібні листки, тоді як під нею можна побачити ланцетоподібне листя. Завдяки товстим і дуже міцним стеблам надводна частина надійно з'єднується з кореневою системою. Самі коріння дуже потужні і прекрасно утримують квітки навіть в мулистому ґрунті.
Отаку красу, виявляється, можна створити власними руками!