Ще одне пришестя «Вєдомостєй»

Здивувало повідомлення агентства CBN: «У Кропивницькому відродили суспільно-політичне видання, яке багато років було інформаційним супутником містян – «Ведомости плюс».

Трохи зрозумілішою стала ця новина, коли дізналася, що головним редактором оновленого видання стала Валентина Бажан. Немає сумніву – за цим «оновленням» стоїть колишній голова ОДА і політтехнолог №1, як він сам себе називав, Сергій Ларін і ті політичні сили (бо їх уже було кілька), які він представляє і на які спирається. Коли він прийшов у владу нашої області, то найперше, що зробив – підім’яв під себе усі (сайтів тоді було ще мало, справитись було легше), більш-менш впливові ЗМІ. І саме завдяки цьому зумів достукатись, донести до широкого загалу свої ініціативи і найперше завдяки цьому інформаційному шуму переконати люд, що він суперкерівник. У декого й досі це враження не замінено чимось іншим…

Немає сумніву – більші чи менші залишки цього впливу і сьогодні присутні і у тому ж CBN (для розбудови цього інформаційного бюро потрібні були величезні кошти, які отак просто десь взялись), і у авторитетному виданні «Україна-Центр». Але, звісно, не той тепер Миргород. І вплив далеко не той… Зате, очевидно, «тою» залишилась Валентина Бажан.

Ця російська філологиня, кажуть, гарна викладачка, яку із вдячністю згнадують колишні студенти, у якийсь момент вирішила, що її покликання журналістика. Довгий час у публічному просторі нашого міста вона була рупором і провідником руського міра. Після початку російсько-української війни, чи то розчарувалась, чи просто стомилась – від активної діяльності відійшла.

Але раніше, після пришестя Ларіна на Кіровоградщину, стала для нього незамінним кадром. Він розставляв своїх людей скрізь. І обласна газета «Народне слово» (тоді ще не роздержавлена) була одним з пріорітетів. Знаю достеменно, що конкурс на заміщення цієї посади був чисто фіктивний. У конкурсній комісії були всуціль люди залежні, посадами підпорядковані керівництву області, і їхній вибір був, звісно ж, за Валентиною Бажан.

Важко передати, якими дурницями наповнилася газета на перших порах її редакторства: крім безлічі граматичних помилок, тут пару разів передруковували якісь несусвітенні вірші мало не про царів-імператорів із газети «Голос Юга» сторічної давності. Особливо вразив маразматичний виступ одного з тодішніх депутатів облради, який договорився до того, що, мовляв, Чорноволові було дуже гарно жити у радянських таборах: тричі годували і дозволяли займатись творчістю.

Правда, з часом газета трохи вирівнялась: зникли помилки, стало менше маразму. Тож, певний досвід, і то – повчальний, у пані Валентини таки є. У коментарі вона посилається на те, що газета буде такою ж гострою та цікавою, якою її створила багато років тому Ніна Пташкіна.

Важко сказати – сьогодні інший час. Але те, що ця газета багато років була зовсім не такою, як її задумувала і започатковувала справжня журналістка, одна із перших підписантів у області кодексу журналістської етики, яка передчасно пішла з життя Ніна Пташкіна для мене очевидно. Видання перекупив всеядний у політичному плані колишній нардеп Ігор Шаров (засновником числилася його родичка), А непогана людина і небезталанна редакторка Олена Савранова часом витворяла там таке!..

Варто взяти підшивку газети у період після обрання президентом України Віктора Ющенка. Відомо, як тоді під час другого туру мало не відкрито переписували протоколи, викидали мішки з бюлетенями, творилася відверта сваволя. Тож, коли цих «переписувальників» відповідні органи спробували затримувати, які репортажі із цих затримань публіуцвала Олена! Пісня! Скільки там було обурення, образ, мало не матюків. А слово на букву «Г» із трьома крапками стало мало не символом газети. Дійшло аж до того, що я змушена була у «Журналісті України» захищати від неї її ж першого учителя у журналістиці Юхима Мармера…

Сьогодні Олена, мешканка США, створила у ФБ сторінку «Антиватник» і активно постить там фото українців у вишиванках, розповіді про життя діаспори та про репресії комуністичної влади. На моє запитання, звідколи це вона стала такою українкою, відповіла досить широко, але суть одна – я завжди такою була, це ви, мабуть, не помічали.

Тож, невідомо ще що збирається відроджувати у «Вєдомостях» пані Валентина. І за чиї гроші? Бо видання газети сьогодні, як мінімум, кількадесять тисяч гривень щомісяця. Пенсії не вистачить. У Сергія Ларіна, і партії, яку він представляє, такі гроші, звісно, є. Але чому ж тоді газета не орган ОПЗЖ, а просто збирається писати про гострі проблеми міста?

Світлана Орел


Надрукувати   E-mail