Минулої неділі "Щедрик" Миколи Леонтовича знову пролунав у стінах легендарного Карнегі Гол у Нью-Йорку. Вперше він прозвучав у Нью-Йорку 5 жовтня 1922 року у виконанні Української Республіканської Капели під орудою Олександра Кошиця. Виступ став знаковою подією міжнародного турне українського хору (тодішщній склад – на фото), який гастролював світом за дорученням глави Української Народної Республіки Симона Петлюри. На хористів Капели глава Директорії покладав місією культурної дипломатії – через пісні доносити інформацію про молоду українську державу.
«Щедрик» у виконанні українських співаків уподобали організатор турне по Америці Макс Рабінофф і Пітер Вілговський, американець українського походження. У 1936 р. саме він написав англійську версію «Щедрика», слова якої дуже віддалені від оригіналу, навіки закріпилися в музичній культурі західних країн під назвою "Carol of the Bells". Відтоді мелодія Миколи Леонтовича впізнавана і популярна в усьому світі. Тепер "Carol of the Bells" є необхідним атрибутом Різдва для сотень мільйонів людей у США та всьому світі.
До аудиторії звернулися з відеопромовами Володимир Зеленський та Олена Зеленська. Участь президентського подружжя підкреслила важливість "Щедрика" і української культури". На концерті з нагоди століття прем’єри "Щедрика" перед багатотисячною аудиторією в залі та онлайн виступили Український дитячий хор "Щедрик" з Києва, український хор "Думка" з Нью-Йорка, хор "Трініті Вол-Стріт". Крім того, композитор Тревор Вестон представив нову композицію на вірш Сергія Жадана, написаний спеціально для цього концерту.
Але поява цього твору була далеко не такою тріумфальною. Кандидат мистецтвознавства, провідний науковий співробітник інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Рильського Академії наук України Валентина Кузик присвятила «Щедрику» Миколи Леонтовича чимало своїх досліджень. Виявляється, Микола Леонтович працював над цим твором аж шість років – з 1910 по 1916, поступово відгранюючи і вдосконалюючи його. Можливо, цей процес тривав би ще не один рік, якби не Олександр Кошиць, який, побачивши твір, рішуче забрав його у репертуар свого хору. Зазвучав «Щедрик» у багатьох країнах під час закордонного турне хору Олександра Кошиця у короткий час УНР.
Але навіть в Україні досі широко невідомо, що Микола Леонтович у ніч на 23 січня 1921 року був підступно вбитий чекістом Опанасом Грищенком. Цей чоловік під виглядо бідного подорожнього попросився у хату батька Миколи Леонтовича, пів ночі вів із композитором розмови, а на світанку вбив його сонного. Про цю трагічну і загадкову смерть було поширено багато брехні, ніби його вбили білогвардійці, а потім петлюрівці, і лише на початку 90-их років було оприлюднено рапорт, де вказано ім’я вбивці.
Звісна річ, таке потужне музичне обдарування, яке мав Леонтович, суперечило темній диявольській суті більшовицько-російської влади. Що там говорити про 20-ті роки, коли навіть у 60-их, як пригадувала Валентина Кузик, в Україні дозволялося виконувати тільки чотири (!) твори композитора. Правда, у тому числі й «Щедрик». І лише у 2009 році видано повне зібрання музичних творів Миколи Леонтовича під редакцією Валентини Кузик. Яке, очевидно, уже потребує перевидання.
Графічно й нумерологічно «Щедрик», на думку кандидатки мистецтвознавства, символізує вищий рівень гармонії та енергії, притаманної нашим козакам-характерникам.
Світлана Орел
