Про походження назви цієї балки чи яру є кілька версій і легенд. Балка на додаток дала ще назву невеличкій річечці – правій притоці Інгулу, тепер вже у межах сучасного Кропивницького. А раніше вона практично належала до Старої Балашівки, першої історичної, яка спочатку була просто селом Балашівка між згаданою балкою та залізницею. Назва Балашівка походить від прізвища першого землевласника офіцера Балашова.
Одна з версій походження назви балки розповідає: чи подорожні блукали по степу, чи валки чумаків просувалися цим краєм, а все ж дорога виводила їх до балки, на краю якої жили двоє братів. Вони пильно стежили за дорогою, і тільки-но хто наближався до балки, миттю перестеляли дорогу килимком:
— Стій! Плати гроші, коли хочеш проїхати через землю братів!
І люди платили, щоб мати право вільно продовжувати свій шлях. Хто ж відмовлявся, того чекала небезпека. Із засідки вискакували злодії і грабували. Багато років минуло звідтоді, але дотепер ще на краю сучасного Кропивницького є та балка і має вона назву – Злодійська.
Кажуть, що то були гайдамаки, рух який породила Коліївщина, і уцілілі після його розгрому переховувалися у хащах, південніше території, яку охоплювало повстання. Саме воно було спрямоване проти польських магнатів, але у його придушенні брали участь російські війська. Причини були різні – і релігійні, і національні, і соціальні. Але мало хто пам’ятає, що приводом для його початку стало запровадження для селян третього на тиждень дня панщини. У російській колоніальній інтерпритації гайдамаки були розбійниками та злодіями. Тому і виникла така топонімічна характеристика цього залісненого яру.
Є і інша версія походження незвичної назви, пов’язана із солдатами-втікачами з фортеці. Перших трьох втікачів впіймали на схід від неї під Кременчуком, а от інших півтора десятка втікачів не знайшли. Їхній слід помітили при нападах та грабунках села Грузького на захід від того гаю, що нарекли злодійським.
Гайок у яру зараз сягає протилежним від міста краєм об’їзного шляху навколо Кропивницького. У морозному січні 1944 року на околиці міста у цій балці, між селами Лелеківка і Балашівка, в оточені відчайдушно відбивалося німецьке угрупування з десятками танків, гармат та кулеметів. У ті запеклі бої була кинута так звана чорна піхота, із щойно мобілізованих і погано озброєних кіровоградців. Десятки тих необстріляних новобранців так і не дожили до другого свого бою. Вцілілі пішли далі і визволили село Грузьке. У їхні військові квитки ні ці бої, ні назви підрозділів, які тут воювали, не вписані. Першим записом там стали навчальні підрозділи та інші військові частини. За кілька днів оточених німецьких загарбників здолали, але кидати в бій на танки і кулемети необстріляних призовників було злочином, який, однак, не раз практикувався у ті часи.
Природа цієї балки нині чарівна, вона – частина зелених легенів міста. Років сорок-п’ятдесят тому в лісовий масив вклинили дачний кооператив «Дружба» з нарізкою діляночок в 4-5 соток. До дачних будиночків провели електрику та водопровід для поливу городини і дерев. Але вже наприкінці 90-х минулого століття, не зважаючи на платну охорону, в кооперативі почалися масові крадіжки квітів, фруктів та овочів, а потім збір всього металевого та трощення простеньких будівель. І де було керівництво кооперативу «Дружба» з платною охороною? Чим це не злодійство? Демонтували тишком-нишком водопровід, обірвали частину електричних дротів, розтягали металеві огорожі. Переважна частина дачних ділянок через це стала пусткою з неродючими деревами, бур’янами та залишками цегли й бетону. Нині прилегла до міста частина зеленої оази стараннями мешканців ближчих будинків перетворюється на несанкціонований смітник. Такий собі лісок-привид для натурних зйомок фільму «Сталкер» за братами Стругацькими. І гриби та лікарські рослини у тих хащах вже перевелися. І знову – чим це не злодійство?
Цікавинкою околиці Злодійської балки є арка під залізницею. На жаль, вона лише пішохідна та служить для стоку дощової води під залізничним полотном. А якби була ширша і вища, то могла б якось сприяти рухові транспорту, який на Стару Балашівку потрапляє лише через переїзд шляхом, який зруйнував частину старого цвинтаря. Коли ту арку будували років сто п’ятдесят тому, то транспортної потреби на тому відрізку залізниці, як і самих автомобілів, не було.
А ще у місті трапилась оказія з декомунізацією тутешньої назви вулиці. На розгляд міської топонімічної комісії хтось виніс перейменування вулиці Сергія Лазо на... Злодійську балку. На щастя, тоді таки згадали про людей, які там мешкають, і вулицю перейменували в Затишну. А навколишні вулиці навіть покозачили – нарекли іманами Пилипа Орлика та Максима Залізняка. Балка ж історично так і є Злодійською, як і права притока Інгулу.
Нині в кооперативі «Дружба» дехто живе майже постійно, тримає птицю та навіть худобу, садить городину та доглядає садки й виноградники. Були спроби розводити рибу та організовувати бізнес із саунами, але на більшості площ панує пустка.
Анатолій Авдєєв
