Наприкінці березня відзначив свій ювілейний день народження просвітянин, педагог, художник Сергій Яковенко. Скільки знаю Сергія, він займається просвітництвом, художньою творчістю, навчає дітей любити прекрасне, сам талановито помічає його і уміє донести до людей. А ще повсякчас відстоює Україну. Його старший син нині робить це на фронті. Сергій поділився з нами своїми спогадами.
«Навчаючись в Кіровоградському технікуму механізації після восьмого класу, відвідував заняття декоративного гуртка під керівництвом Анатолія Андрійовича Пунгіна. Навчився в нього не тільки ремесла маркетрі, а також сприйняття краси та повсякденної етики. Після закінчення технікуму працював в Одеській області. В армії (1977-1979) гостро відчув національну приналежність (реакція оточення на мову, прізвище). За фахом далі не працював, а вступив до Криворізького педагогічного інституту на художньографічний факультет.
У інституті навчався із задоволенням. Трохи працював у Херсонсому педінституті. Повернувся в Долинську рідну школу. З’явилась можливість говорити про культуру на широкий загал. Піклувався про стан історичних споруд в місті (досі болить за них душа). Зблизився з однодумцями. Період перебудови. Членсво в РУСі ще більше укріпило мої українські переконання. Скільки тиску та неприємностей довелось зазнати!
Родоначальниками ПРОСВІТИ в місті були О.П. Рясна, Г.Б. Кулик, Г.С. Бельська. Олександр Ромащенко запропонував очолити Долинський осередок. Цікаві зустрічі з людьми, однодумцями. Виборчі кампанії. Повсякчас переконував людей в праві бути Українцями.
Родина повністю поділяє мої погляди. Старший син закінчив історичний факультет Кіровоградського педуніверситету. З першого дня широкомасштабної війни на фронті. Менший закінчив національну художню школу та художню академію.
Працюючи в загальноосвітній та школі мистецтв, старався привертати увагу та акцентував на значенні українського мистецтва, його вкладі в світову культуру. На своїх виставках було дуже приємно спілкуватися з людьми, які небайдужі до краси та культури. На жаль, це не завжди можна сказати про функціонерів.
У нашій країні, і зокрема в Долинській, є дуже здібні діти. Та, як правило, це рідко розуміють їхні батьки. На жаль, талантам часто бракує гарних умов навчання. Ряд моїх випускників стали художниками, навчають дітей, наприклад, Олександра Самбурська, м.Долинська. Останнім часом спостерігаються проблеми з рівнем культури та поведінкою молоді. Можливо, даються взнаки наслідки ковіду та вплив війни. Хоча можна бачити величезний контраст: співають "Червону калину" та гімн, а в спілкуванні вживають матюки.
Дивує людське нерозуміння нинішньої ситуації. Стараюсь переконувати. Хочу, щоб настав мир. Усвідомлюю – йому висока ціна. Зараз маю можливість доторкнутися до шедеврів світової культури. Хотів би поділитися власними художніми напрацюваннями.
Підготувала Світлана Орел