Стара карга шукає роботу і молодого чоловіка...

Сценка в магазині одягу. Жінка розглядає курточку і запитує, де примірочна. Продавчиня гигикає: «А ви добре подумали прєждє чим покупать?» Покупчиня (так тепер правильно писати? Чи покупниця?) не розуміє: «А в чому справа? Розмір мій, ціна підходить. Чи вона з дефектом?» Відповідь: «Женщина, ви шо, не понімаєте? Якби моя мама таке наділа, я б сміялася, аж падала. Вам ця модель не по годах».

Знайомі слова для читачів віком за… тут можуть бути різні цифри. Приниження людей за рік народження називається ейджизмом (від англійського age-вік). Явище це настільки поширене, що здається природним. «Разваліна», «старуха», «дєдуля», «бабка», «пісок сиплеться», «старий маразматик», «його на цвинтарі зачекалися», «друг Альцгеймера», – ці фрази є невід’ємною частиною повсякденного спілкування. Інший полюс: «Ти ще пішки під стіл ходив, коли я…», « «У тебе ще молоко на губах не обсохло», «Ти з якої пісочниці виліз?», «Мала ти ще мене вчити», «Ти забув памперс поміняти»…

Ці фрази образливі для представників усіх поколінь, але молодшим легше – у них ще все попереду. Бо як мислить несправедливо скривджена дитина: «Ось почекайте, як тільки я виросту, то вам усім покажу!»

Суспільство чітко показує, що дуже дорослі люди – це не те що другий сорт, це взагалі брак. Соцмережі – дзеркало загальної ментальності. Читаємо відгуки на одну з новацій на початку карантину. Тоді пропонувалося, щоб пенсіонери скуплялися в супермаркетах до 10-ї ранку.

Тексти подаються мовою оригіналу.

Пенсюки не нуждаються в такой лояльности.

Те из них, кто не утратил связь с миром, покупают с 01.00 до 07.00.

Остальные, с деменцией, прострацией и синдромом совка, – в час пик.

––––––––

Пенсионеры НЕ любят, когда не с кем поругаться или хотя бы просто поговорить. Им неинтересно будет бродить всего лишь час среди своих ровесников. Им нужны "жертвы"))

Таких мест, где можно поскандалить, больше не осталось, кроме вот таких АТБов да поликлиник). Называется, заботятся о пенсионерах)) Им всегда нужна компанія, а ее нету.

–––––––-

Тяжелее всего среднему классу среднего возраста. Которые эту страну на себе тянут.

А «пенси» свого часу тягли вас, відносно сильних і здорових. Це сьогодні. А завтра готуйтеся до 2-3 тисяч гривень пенсії при лікуванні по телефону. З такою матеріальною базою не дивно, що людям хочеться когось загризти – тільки грошей на зуби нема.

Махровий ейджизм розповзається по соціуму з самого верху. Недовго пробув на посту екс-міністр охорони здоров’я України Ілля Ємець, але встиг прославитися мемами, які багато хто хотів би забути, та гугл нагадає:

«Міністр охорони здоров'я Ілля Ємець під час засідання Комітету Ради з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування заявив, що коронавірус "не вражає дітей, а помруть всі пенсіонери".

«Нужно выделять деньги на еще живых людей моложе 65, а не на трупы», – Ємец.

Голос із народу солідарний з цією позицією:

А ведь он прав, от стариков нет никакого толку.

Є й протилежна реакця. Автор, очевидно, сам відповідного віку або шанує своїх старших рідних:

Этот очередной недочеловек-небожитель поставлен олигархами, и выполняет их наказ – проредить пожилых людей, "которые мешают им жить". Представляете, как это – постоянно слушать "вы все умрете" только разными словами? Тут и до инфицирования можно не дотянуть, инфаркт опередит.

Сегрегація людей різного віку проявляється і у нібито турботі. Заголовки на фешн-ресурсі: «Який одяг носити жінкам після 50» – а чому не після 49 чи 51? Це при тому, що одяг зазвичай підбирають по фігурі, а не по паспорту. Або: «Які зачіски не варто робити після 30» – а то що станеться?

Інформаційні сайти не пропускають нагоди в повідомленні про те, що рятувальники витягли з люка 60-річного чоловіка, додати, що «дідусеві» була надана медична допомога. Це в той час, коли дідусь він лише своїм онукам, якщо такі є.

Пекельно агресивна суспільна думка і щодо різновікових шлюбів. Особливо дістається «старим» жінкам. Ось повідомлення про народження дитини у відомої персони: «К слову, супруга политика на два года старше экс-нардепа, которому в декабре этого года исполнится 48». У підтексті: «Міг би й молодшу знайти». А ось ще про відомих людей: «Ей исполнился 31 год, еще надеялась родить собственного ребенка от мужа, который был младше ее на год».Тобто читай: 31 рік –це вже край для народження дітей. Останній шанс, бо не сьогодні-завтра чоловік утече від «старої»… Якщо жінка виходить за значно старшого забезпеченого чоловіка, тут коментатори одностайні: пішла на гроші. Був би слюсар (учитель, водій маршрутки, двірник, продавець мобілок і т. д.), то й не глянула б на нього. Якщо у парі значно доросліша дружина, а він бідніший від неї – однозначно альфонс. Якщо він багатий, то у громадської думки буде і геєм, і бісексуалом, і соціопатом, і схибленим… і ким він тільки не буде.

Мені сподобался фраза одного відомого психолога: «Людство змогло вціліти лише завдяки тому, що в печерах не було медіа та паспортів».

Словесне обзивання – це дрібнички порівняно з дискримінацією за віком при прийомі на роботу. В Україні відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю «забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку....».

Вік – на останньому місці в переліку і чи не на першому в реальному житті. В оголошеннях (рекламі) про вакансії забороняється зазначати обмеження щодо віку кандидатів (ч. 3 ст. 11 Закону України “Про зайнятість населення” і ст. 241 Закону про рекламу). Угу, забороняється. Закидаємо в гугл «Робота в Кропивницькому» і знаходимо: «Потрібен начальник відділу продажів – вік до 45 років; потрібен юрист – вік до 45 років; робота на полях у Польщі – до 45 років ;різноробочі на меблеву фабрику – до 50 років, патрульні – 18-40»…

Читаємо законодавство: «Порушення вимог до оголошень про вакансії загрожує рекламодавцю штрафом у 10-кратному розмірі мінімальної зарплати, встановленої на момент виявлення порушення (ч. 3 ст. 241 Закону України “Про рекламу”). Хто, коли, кого й на скільки оштрафував, ніхто не підкаже?

Ті автори оголошень, що не вказують вікових вимог публічно, можуть не взяти дорослу людину на роботу без жодних пояснень чи у кращому випадку з єзуїтським напівшепотом: «Мы бы с удовольствием вас взяли, будь вы помоложе».

Дайте дорогу молодим, скільки можна терпіти цих пеньків із трухлявим мисленням, потрібна молода кров і нові обличчя, які все змінять! Чули такі заклики? І не раз? І знаєте, де, коли і куди прийшли поголовно «новиє ліца»? Результат відомий. І як він вам?

Термін «ейджизм» виник у США в 70-х роках минулого століття, а реально явище зафіксоване значно раніше: «С ней была молодая леди, не очень-то молодая, я бы сказал — лет двадцати» – Чарльз Діккенс, «Девід Копперфільд».

Велика Британія сьогодні намагається підправити свого класика законодавчо. Текст із сайту ВВС: «Цей закон не тільки забороняє утиски прав на робочому місці в зв'язку із віком, а й вживання дискримінаційної мови. Наприклад, фраза, яка декому невтаємниченому видається компліментом – "маєш чудовий вигляд на свій вік", – може бути підставою для скарги на дискримінацію. Що й казати про всілякі відкрито образливі окреслення на кшталт "старий шкарбан", old fogey, чи "стара карга", old hag. Навіть позірно ввічлива англійська фраза little old lady, в перекладі –"старша жіночка", потрапила до великого переліку дискримінаційних».

Британія – це Європа. А Україна?

Зоя Красінська


Надрукувати   E-mail