На початку 1930 року російсько-більшовицький окупаційний режим розпочав в Україні суцільну колективізацію, яка супроводжувалася масовим розкуркуленням, закриттям храмів та політичними репресіями. Відповіддю на це стали наймасовіші та найтриваліші селянські заворушення в Україні, що розпочалися у 20-х числах лютого 1930 року. У уже у березні того року в Україні відбулося 2945 масових селянських виступів. Заворушення та повстання охопили всі округи УСРР включно з Молдавською автономією. В результаті безпрецедентного селянського опору перша хвиля суцільної колективізації в радянській Україні 1930 року була зірвана.
Повсталі українські селяни здебільшого були озброєні холодною, рідше вогнепальною зброєю. Популярними серед антибільшовицьких повстанців 1920–1930‑х років були обрізи (зброя, що виготовлялася шляхом вкорочення дула рушниці чи гвинтівки). Подібний обріз дав про себе знати і у селі Куцеволівка.
Обріз гвинтівки Мосіна-Нагана
Удень 24 лютого 1930 року у хаті жителя села Куцеволівка Олександра Дрібниці були гості – Федір Кравцов та Андрій Шашло. Парубки були майже ровесниками: Олександру виповнилося 22 роки, Федору 20, а Андрію 23. Як і їхні батьки, вони були працьовитими селянами, що обробляли свій наділ, і в яких сорочки не висихали на спині від постійної роботи. А нині російсько-більшовицька влада відібрала у них мозолями нажите майно і землю. Та ще й за це висилала з Куцеволівки «допомагати» їй освоювати холодні Північні краї.
Так, Федір Кравцов був куркулем-експертником, за тиждень до фатального пострілу, про який піде мова далі, влада відібрала у нього 10 десятин землі та розпродала його майно за невиконання плану хлібозаготівлі та несплату різних податків. В іншого гостя – в Андрія Шашла, раніше теж було 10 десятин землі, двоє коней, корова та вівці, які у нього тепер також відібрали.
Господар Олександр Дрібниця разом з батьком Степаном обробляли 20 десятин землі, мали у господарстві двоє коней та двоє корів, а також сільгоспінвентар – молотарку, кінну сіножатку, січкарку, жатку, сільгоспподаток платили в експертному порядку.
Трійця парубків домовилася, що пострілом через вікно вони розженуть збори селян, які мали зібратися увечері у приміщенні другої трудової школи, але вбити когось наміру у них не було. Щоправда, Шашло запропонував свій варіант: знайти ще чоловік п’ять добрих молодців, оточити приміщення школи і бити усіх підряд. Та господар на це відповів, що самі впораються.
О восьмій годині вечора того дня у приміщенні школи зібралися селяни з першої сотні села, щоб обговорити запропоноване районним керівництвом питання про перехід на суцільну колективізацію у Куцеволівці. Точніше було б сказати не обговорити, а підняти руку за запропонований владою варіант колективізації. І лишень у залі стихли розмови дядьків і на сцені за столом всілася президія зборів, як пролунав постріл.
Дріб зачепив рукав сіряка та фуфайки старшого сільвиконавця Кабака та рукав пальто представника районного виконавчого комітету Олефіра, які стояли біля вікна, загасив лампу на столі і смертельно поранив в голову члена президії зборів сільського активіста Івана Полового.
Наступного ранку Андрій Шашло, дізнавшись, що вбили Полового, назвав Дрібницю та Кравцова дурнями. Відразу після їхньої розмови до хати Дрібниці зайшли депеушники та заарештували їх. Олександр Дрібниця вказав, що стріляв Федір Кравцов, якому він дав свій обріз гвинтівки. І стріляв він з помсти до радянської влади за те, що його сім’ю розкуркулили, а батька нещодавно вислали з села на Північ…
Через місяць, 24 березня 1930 року, Судова трійка при колегії ДПУ УРСР визнала винними за ст.58-8 Кримінального кодексу УСРР, тобто за вчинення терористичного акту проти представників селянських організацій, п’ятьох жителів села Куцеволівка. Трьом з них – Олександру Дрібниці та його 49-річному батьку Степану, а також Федору Кравцову трійка призначила вищу міру покарання – розстріл, а Андрію Шашлу та 23-річному Олександру Патерилу – по 10 років виправно-трудових таборів. Розстріляли сина і батька Дрібниць та Федора Кравцова 1 квітня 1930 року в Кременчуці[1].
Степана Дрібницю покарали за те, що розмова його сина з товаришами щодо зриву зборів відбувалася в його хаті, хоча він, напевне, і не знав про неї. А от Олександра Патерила покарали за компанію, бо він також мав статус куркуля, оскільки володів 14 десятинами землі, мав двох коней, двох корів і десятеро овець, жатку, віялку та інший сільгоспреманент.
10 травня 1937 року трійка при НКВС УРСР зменшила міру покарання Андрію Шашлу до 9 років виправно-трудових таборів. Що стало підставою для перегляду справи п’ятірки жителів села Куцеволівка – в архівно-слідчій справі не вказано. Зате зазначено, що після відбуття покарання Шашло повернувся у Куцеволівку, де помер 20 червня 1947 року.
А от куцеволівець Андрій Патерило як вільнонайманий залишився у Магаданській області на золоторудній копальні, де відбував покарання, і написав там клопотання про зняття з нього судимості.
Володимир Поліщук
[1] ДАКірО. – Ф.5907. – Оп.2Р. - Спр.2677