15 вересня виповнилось 130 років від часу заснування газети,,Свобода“, найстаршої у світі україномовної газети, що видається безперервно. Від 1921 до 1998 року вона була єдиним поза Україною щоденним виданням. „Свобода“ – офіційний орган Українського народного союзу. Редакція традиційно дотримується Харківського правопису.,,Свобода’’ налічує близько сотні альманахів УНСоюзу, добірку дитячого журналу „Веселка“, книжки, що видавалися „Свободою“. Електронний архів „Свободи“ – це унікальне джерело інформації з історії українства майже з цілого світу. Він налічує близько 25 тис. чисел газети, включно з першим, яке вийшло 15 вересня 1893 року.
Перша газета українською мовою „Зоря Галицька“ (1848-1857) виходи-
ла у Львові. „Свобода“ стала захисним щитом до збереження національної ідентичности.,,Свобода’’ – це своєрідна прабабуся української преси, і про це треба з гідністю згадувати так, як згадуємо і шануємо своїх предків, які нас привели на світ і виховали.
Першим українським журналістом у США став Агапій Гончаренко, колишній чернець Києво-Печерської лаври. У Сан-Франциско він видавав газету англійською й російською мовами „Вісник Аляски“ (1868-1872), друкуючи в ній твори Тараса Шевченка й навчаючи американських українців захищати свої права. Кількість українських еміґрантів у США дедалі зростала. Прибували вони переважно з підавстрійської України, з Галичини.
У 1884 році українська громада міста Шенандоа (Пенсильванія) звернулася до греко-католицького митрополита Сильвестра Сембратовича з проханням надіслати для їхнього приходу священника. Митрополит спинив свій вибір на о. Іванові Волянському (1857-1926) і той прибув до Америки на початку грудня 1884 року. Душпастир будував храми, утворював „запомогові“ братства, закладав кооперативні організації, „просвіти“, школи, читальні. Заснування української газети він розглядав як важливий засіб допомогти землякам зберегти релігійну й національну тотожність. З цією метою він розпочав видання в Шенандоа газети „Америка“, перше число якої з’явилося 15 серпня 1886 року. Плянувалося, що газета має виходити раз на два тижні, але через зайнятість редактора Волянського, який видавав „Америку“ власним коштом, періодичність була рідшою. Газета виходила три з половиною роки й припинила існування у лютому 1890 року – через пів року після відкликання о. Івана в Україну.
Іван Франко в „Нарисі історії українсько-руської літератури до 1890 р.“
назвав цю газету скромним, але дуже інтересним початком русько-американської преси“. Після занепаду „Америки“ з’явилося кілька спроб створення українських газет, аж поки у вересні 1893 року о. Григорій Грушка (1859-1913) заснував у Джерзі Сіті газету „Свобода“. У першому числі в передовій статті була сформульована програма «Свободи», що її задачею є просвіщати український народ, захищати його честь від ворожих нападів, вказувати дорогу до поступу, до цивилізації, до добробуту. Що святим обов’язком „Свободи“ є зберігати скарби народу: віру, обряд і мову.
За напрямом газета була радикально-національною. Першими її редакторами були о. Г. Грушка (1893-1895), о. Н. Дмитрів та о. І. Констан-
кевич (1895-1897), о. С. Макар (1897-1900), Іван Ардан (1900-1907). За час
існування газети працювало багато журналістів. Газета була як двотижневик, тижневик, перейшла на щотижневу періодичність і виходить
щоп’ятниці накладом 20 тис.
До газети,,Свобода’’ дописували в різні часи Іван Франко, Михайло
Павлик, Симон Петлюра, Михайло Грушевський та інші інтелектуали. Треба підкреслити, що „Свобода“ видавалася без будь-якої державної допомоги, виключно на гроші передплатників, силами патріотів – і вплинула не лише на життя вітчизняних еміґрантів, а й на історію рідної України.
З Галичини, рятуючись від бідності й голоду, тисячі людей вирушали на пошуки кращого життя за океан. Галицьке намісництво видало таємний циркуляр з вимогою припинити виїзд з України бідних селян, а бідними вважати тих, хто не може заплатити 160 злотих за свій викуп. Це не зупинило біженців, які розпродавали все майно та позичали грошей. Тоді уряд ще більше ускладнив їм життя: виїзд заборонили усім військовозобов’язаним, жінкам молодше 35 років, а згодом і взагалі заборонили еміґрацію. Але людей не зупинило навіть це. На початку ХХ ст. у США було 470 тис. українців переважно із Закарпаття та Гуцульщини. Їхали вони на копальні Пенсильванії, згодом ішли працювати на фабрики й заводи. Об’єднатись, разом виборювати свої права та формувати національну українську ідею серед міґрантів допомогла преса.
Для українців Північної Америки, Бразилії та Канади „Свобода“ відігра-
вала важливу ролю в обговоренні й розв’язанні проблем міґрантів. „Свобо
да“ сприяла створенню українських шкіл, а також вивченню української мови та історії. 30 травня 1894 року була заснована громадсько-політична організація „Український народний союз“ (УНС): о. Грушку обрали до правління, а „Свобода“ була оголошена її офіційним органом. Відтак газеті стало дещо легше з фінансового боку. У роки Першої світової війни та визвольної боротьби українського народу „Свобода“ й УНС заснували фонд для їх фінансової підтримки: „Якщо не можемо допомогти своїм братам збройно – тоді допоможім фінансово. Кожний з нас мусить віддати стільки, скільки зможе для допомоги Батьківщині“.
У період 1912-1917 років було зібрано понад 50 тис. дол. Під час Голодомору – від початку квітня 1932-го – „Свобода“ організувала у США протестні акції, спрямовані проти політики СРСР. Зокрема, газета випускала спростування репортажів американського кореспондента Волтера Дюранті, який запевняв читачів „Ню-Йорк Таймс“, що українські селяни нібито самі винні у неврожаї. Відтоді однією з головних місій „Свободи“ стала боротьба з комуністичними ідеями та радянофільськими організаціями по всьому світу.
Отже газета „Свобода“ брала активну участь у житті України. З часом у
США почали з’являтись інші часописи українською мовою: за приблизними підрахунками, з моменту вихо-ду „Америки“ і до Першої світової війни з’явилось понад 30 україномовних видань. Таким чином, українське слово виховувало земляків у еміґрації по всьому світу. До 1939 року виходив,,Місіонар“, місячник, який видавала друкарня оо. Василіян у Жовкві на Львівщині.,,Місіонар“ був на чотири роки молодшим від,,Свободи“ і наклад його перевищував усі відомі на той час видання, а в цей час виходило 40 тис. примірників, крім того стали з’являтися ряд інших видань.
Існувала також українська газета „Америка“ заснована 1912 року в Ню-Брітені, Конектикат, як видання Союзу українців-католиків „Провидіння“. Після перенесення в 1914 році осередку до Філядельфії туди переведено й редакцію газети. Останнє число вийшло 4 травня 2013 року.
Ярослав Стех, «Свобода»