Спочатку вони вбили твоїх митців. Забили за гаражами художниць, довели до самогубства поетів, згноїли у таборах журналістів та істориків, розстріляли священників, а музикантів змусили співати їхні пісні.
Потім вони відкрили кінотеатри, літературні школи і консерваторії. Ти дивився кіно в кінотеатрі імені Пушкіна, вчився в консерваторії імені Глінки і слухав оперу в театрі імені Маяковського.
А ще вони завалили твої книгарні і музичні магазини своєю продукцією. Ти й не помітив, як у тебе на книжковій поличці з’явиться «Золотая серия русской класики», а улюбленою музичною групою стала «Аліса», яка розриває колонки піснею про «Небо славян». Ти дивився «Грозовые ворота» і "9 роту", ненавидів чеченів і думав, що наші ніколи таке не знімуть.
Одного разу ти був у Києві і пішов у музей Булґакова, бо музей шістдесятництва здався тобі провінційним і непривабливим. А якось в книгарні тобі трапилась на очі самотня книга українською мовою, з дешевою обкладинкою та невідомим тобі автором, і ти подумав, що з літературою в нас зовсім не вийшло.
Вони завжди казали тобі, що їх культура – вєлікая, а твій Шевченко – то так, провінціал, що випадково підкорив столицю. Ти точно подивився кілька серіалів про Пушкіна і Єсєніна, і навіть не знаєш, що існують Панас Мирний чи Валер’ян Підмогильний.
Потім вони зруйнували твій будинок і вигнали тебе з дому, знову вбивають твоїх письменників, руйнують книгарні, храми та бібліотеки.
І ти зрозумів, що все почалося спочатку. Тільки цього разу ти застав новий початок і можеш його усвідомити.
Консерваторії ім. Глінки і театри ім. Пушкіна – це брехня, в якій ти жив. Улюблені розповіді Чехова і пісні Висоцького – це обман, в який тебе втягнули. Але ти не застав того початку, бо народився в місті імені Кірова і вчився в школі імені Толстого.
Ти був впевнений, що це нормально, що так і має бути. Ти точно думав, що не вийшли ми літературою, таке буває, не всім же літературам бути великими. Але ти помилявся.
Єдиною правдою, яку ти колись побачив, була та одна українськомовна книжечка серед сотень російських, яка тримала цю країну в той час, як її топили в Достоєвському.
Ти застав новий початок, чи зупинеш те коло?
Олександр Сапронов, з мережі Інтернет