Правда ж, доводилось вам чути чи зустрічатись із таким застереженням у складних життєвих обставинах, коли траплялась трагедія з батьками і дитина залишалась сиротою? Але якщо була хоч одна людина, яка по-справжньому любила ту крихітку, у інтернат не хотіла віддавати нізащо. Чому?
Адже там, як правило, створені непогані умови: чисто, тепло, багато іграшок, є все необхідне для життя й розвитку. Аж таке, що якась згорьована бабуся й не може забезпечити сирітці. Та скільки іграшок ми б не дарували у ті заклади, як би не заквітчували і не прикрашали кімнати, однак інтернат ніколи не зможе стати для дитини рідним домом, де вона почуває себе вільно, невимушено, де вона відчуває повну безпеку, де її на кожному кроці оточує й зігріває любов близьких. В інтернаті, як відомо, значно гальмується процес соціалізації маленької людини, тут часто діє відкритий або прихований булінг, який або важко виявити, або неможливо припинити зовсім.
Те, що цивілізований світ відмовляється й відходить від інтернатної форми виховання дітей, відомо давно. В Україні уже пройшло три хвилі так званої деінституалізації інтернатних закладів. Але спеціалісти вважають, що поки вагомого результату не досягнуто. Отож, Мінсоцполітики та Тернопільська обласна державна адміністрація уклали договір про співробітництво щодо реалізації відповідного проєкту. До нього також залучено ряд громадських та грантових організацій, експертів. Проєкт має бути реалізований протягом минулого і цього року, тобто уже напрацьовано певні результати. Із ними учасники проєкту і вирішили ознайомити українську спільноту, запросивши журналістів з більшості областей у прес-тур «Чи можливе життя без інтернатів?»
Особливість Тернопільщини у тому, що тут багато людей змушені виїздити за кордон на заробітки. Діти, як правило, залишаються під опікою родичів, але й нерідко потрапляють у інтернати. Таких закладів у Тернопільській області 19. 92 відсотки вихованців цих закладів мають живих батьків.
Коли придивилися ближче до ситуації, то на перших порах виявили взаємовиключний процес. Розповідає провідна експертка проєкту Лариса Пєтушкова:
– З одного боку керівники інтернатів їдуть по селах і агітують людей здавати дітей до їхніх закладів, де створені, мовляв, чудові умови, діють такі-то гуртки. З іншого ж державна політика ведеться на деінституалізацію інтернатів.
За час дії проєкту у Тернопільській області кількість дітей, які цілодобово перебувають у інтернатах знизилась на пів тисячі осіб, або більш як на 35 відсотків.
Як цього вдалося досягти – розповімо у наступних публікаціях.
Світлана Орел