Тільки українці зможуть розвалити імперію

У Хабаровську цього літа тривали масштабні мітинги, у яких взяли участь десятки тисяч людей. Ці акції стала наймасовішим протестом в історії міста. Путінська пропаганда скаженіє – вона виявила у бунтах український слід. Мабуть, у Кремлі щось знають. Але шукати треба не слід, а дух.

У цьому ракурсі хочу навести невеликий уривок з нарису українського письменника Олександра Горобця: «Внуки зеленоукраїнців проти кривавої політики Путіна і Кремля. Те, про що ми з вами мріяли вже не один рік, нарешті, либонь, збувається. Росія, зборище шизофреників у Кремлі, маніяків, котрі ні місяця не можуть прожити без війни, без свого безглуздого возвеличення, з чого сміється вже весь цивілізований світ, захиталася, затріщала. І саме з нашого боку. З української сторони – із Зеленого клина, де споконвічно від його заселення мешкали колишні українці, мільйони наших предків, яких дикий і безбожний Мордор немилосердно зросійщив у останньому сторіччі. Хабаровський край, це наша Зелена Україна, як її величали колись. Після продажу Росією Аляски, стало зрозуміло, що Далекий Схід раші не втримати, позаяк він голий, пустельний, безлюдний. Туди потрібні хазяї. Добрі господарі, які обживуть багаті вільні землі. А хто на цій частині суші найметикуватіші? Та, звісно, вкраїнці».

Хабаровськ – то центральне місто однойменного краю, яке разом з Приморським (центр Владивосток), Амурським (центр Благовіщенськ) краями та Магаданською областю РФ складають територію під назвою Зелений Клин. Так з давніх-давен в Україні називали земельний наділ, також заселені землі на схід від основних територій країни. Назву Зелений Клин не знайти у російських виданнях, там його називають Далеким Сходом чи Далекосхідним краєм. Територія Зеленого Клину близько одного мільйона квадратних кілометрів. (Для порівняння – площа України – 603,7 тис. км). Зелений Клин увійшов до складу Російської імперії пізніше, ніж Сибір та інші частини Далекого Сходу. Цей край практично був безлюдним. Початок освоєнню земель у пониззі ріки Амур та на узбережжі Охотського моря поклала експедиція, яку очолив українець за походженням Василь Поярків. Із 127 супутниками він на плоскодонних суднах обстежив місцеві річки, виходив у відкрите море, виготовив карту місцевості. Першими поселенцями ще диких степів Камчатки стали у 1765-1785 роках учасники гайдамацького руху (Коліївщини). Вони були заслані туди царським урядом Росії.

Інтенсивне заселення Зелений Клин почалося за губернатора Приморщини Павла Унтерберга, родом з Оренбурга. У юності генерал був знайомий з Тарасом Шевченком, який відбував там солдатчину. Майбутній губернатор пройнявся повагою до українців, знав їхні хліборобські здібності. А оскільки місцеві ґрунти дозволяли займатися рослинництвом, Унтерберг поклопотався перед урядом, щоб дозволили українським селянам безплатно переселятися у Приамур’я: треба було освоювати нові землі. Шлях вибрали найзручніший, хоч і довгий – морем з Одеси. Таким чином протягом 1883-1896 років в Усурійсько-Ханківській низовині з’явилося 68.600 селян, головним чином українців. Якщо зважити, що починали вони свій шлях з Одеси, то, вочевидь, на Далекий Схід шукати щастя їхали люди з Причорномор’я і Приінгулля, тобто з наших країв. Мої передбачення справдилися, коли після мого виступу на обласному радіо з цієї теми до редакції завітала жінка, давня родина якої перебралася до Зеленого Клину на початку ХХ століття.

Переселенський рух на Зелений Клин ще більше посилився після прокладення сибірської і побудови додаткових уссурійської і амурської залізниць та відведення для переселенців нових земель. До речі, на спорудженні цих залізниць працював інженер-будівельник Євген Тамм, батько відомого ученого-ядерника лауреата Нобелівської премії Ігоря Тамма, іменем якого названо вулицю у Кропивницькому, відкрито пам’ятник. До поїздки у Владивосток Євген служив головним інженером Єлисаветградського водоканалу. Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року, у Приморській області проживало 33.326 українців (14,9 % від усього населення, у Амурській – 21.096, на Сахаліні – 2368 осіб. Більшість переселенців походила з шести лісостепових та лісових губерній України. До речі, у селі Сасівці сучасного Компаніївського району до наших днів зберігся куток (вулиця) під назвою Сахалін. Заселено його ще у ХІХ столітті, а у часи сталінської колективізації заможних селян (у ленінській термінології куркулі), висилали на цей далекий острів на краю світу. Після більшовицького перевороту жовтня 1917 року радянська влада примусово виселяла українців з рідних місць на Далекий Схід – треба було захоплювати ці землі. Зелений Клин поповнювався черговими загонами наших земляків. Перепис 1926 року показав, що у Хабаровському краї та Амурській області половину усього населення складали українці, а у містах Хабаровську та Благовіщенську українців жило близько 75 відсотків. За 1926-1939 роки на Далекий Схід, Сибір, Сахалін з України переселено до 2,8 мільйона осіб. Це були переважно сім’ї куркулів, репресованих діячів мистецтва, наукова інтелігенція, священики та віруючі Української автокефальної православної церкви. Таких набралося 165 тисяч. Статистика щодо насильницького переселення у відкриту пресу, ясна річ, не потрапляла, архіви ще не всі відкрито, та й перебувають вони у сучасній путінській РФ. Та якщо врахувати, що в нашій області колективізація проводилася ударними темпами, і з куркулями, як класом, боролися активно, можна припустити, що наших земляків на береги Амуру, у Магадан і на Сахалін потрапило немало.

Високими темпами примусового переселення відзначалися воєнні і повоєнні часи. За 1944-1952 роки з територій західних та Ізмаїльської (тепер у складі Одеської) областей було вислано понад двісті тисяч так званих бандерівців, бандопосібників, куркулів, єговістів з родинами. За даними останнього перепису населення СРСР 1989 року, українців у Хабаровському, Приморському краях та Амурській області проживало до 10 % усієї людності, а у Магаданській області – до 16%. У містах 30-40 % жителів вважали рідною українську мову. Варто сказати кілька слів про піднесення національної свідомості українців Зеленого Клину. Наші земляки не забувають у далеких краях рідну мову, культуру, звичаї. Ще у 1920-х роках під тиском української еміграції уряд був змушений відкрити у Примор’ї та Приамур’ї 17 українських шкіл, у Благовіщенську існував український педагогічний інститут. Але у 1935 році все було ліквідовано – у наступ пішла сталінська русифікація усього Зеленого Клину разом з Сибіром і Приураллям.

Становище українців різко погіршилося у цих краях після розвалу СРСР і приходу до влади кремлівських яструбів на чолі з кадебистом Путіним. Ні про які українські школи тепер мова не йде. У Владивостоці, де колись діяло Товариство «Просвіта», 1991 року було організовано Товариство української культури, але сьогодні воно практично завмерло. Інше новостворене далекосхідне об'єднання українців «Зелений Клин», як і засноване 25 червня 1992 року об'єднання українців Примор'я «Громада», також не було зареєстроване і припинило свою діяльність. У 1992-93 шкільному році Товариство української культури Приморського краю спробувало створити українську недільну школу, але місцева влада заборонила.1992 року в Уссурійську було організовано Товариство української мови й культури, діяльність якого зводилася, в основному, до відзначення національно-культурних подій та релігійних свят. Але у 1999 році воно також припинило своє існування. Була також спроба видавати український часопис «Українець на Зеленому Клині». Та він перестав виходити через брак не тільки матеріальної, але й моральної підтримки.

Останнім часом, через політику асиміляції українське населення Далекого Сходу швидко зменшується. Ця тенденція чітко означилась у даних російського перепису 2011 року, згідно з яким чисельність українців у регіоні, порівняно з підсумками попереднього перепису 2002 року, скоротилася практично у п'ять разів — з 256 378 до 49 953 осіб. Відповідно, приблизно вдвічі зменшилася і частка українців у населенні регіону — з 4,4 % у 2002 році до 2,8 % у 2010-му. У той же час випускається літературний збірник «Далекосхідна хвиля».. В Амурській області поки що діє українське землятство, у Приморському краї – товариство «Зелений Клин». Воно має кілька секцій, гуртків. Їх активісти ставлять собі за мету згуртувати українців, щоб завжди пам’ятали, чиїх батьків вони діти.

Юрій Матівос

Світлини: посадка на пароплав «Херсон» у порту Одеси перед відправленням у Зелений Клин; перші поселення українців на Далекому Сході; герб і прапор Зеленого Клину; мапа Зеленого Клину, поштова марка.


Надрукувати   E-mail