У селищі Велика Виска на місцевому цвинтарі з ініціативи волонтерів з Кропивницького та місцевого волонтерського центру «Краяни» і релігійної громади ПЦУ відбулося відкриття відразу трьох пам’ятних знаків. Йдеться про пам’ятний знак «Жертвам багатовікового московського геноциду над українцями і останнім спочинком замордованих голодом 1932-33 років», пам’ятний знак воїнам Української Повстанської армії, занесеним волею долі до Великої Виски і пам’ятний знак новітньому герою, учаснику російсько-української війни із 2014 року з тим же ворогом, який століттями намагається знищити українців – Віктору Берднику,
Особлива роль у встановленні цих трьох знаків родини Тетяни та Миколи Бердників. Фактично це легендарна родина у нашому краї. Обоє – учителі, з кінця 80-их учасники Народного Руху, першими піднімали національний прапор у селищі, пан Микола уже більше трьох десятиліть займається військо-патріотичним вихованням молоді, організовує спортивні і краєзнавчі походи. Пані Тетяна – організатор шкільного краєзнавчого музею. Вони та троє їхніх дітей, а тепер уже й онуки – активні учасники українських Майданів, волонтери. Бердники збирають і надсилають допомогу нашим воїнам у всі роки російсько-української війни. Їхній син Віктор помер від поранень, отриманих на цій війні, а онук нещодавно отримав високу військову нагороду.
Не так легко доводиться Бердника у Великій Висці. Далеко не всі її мешканці та колеги поділяють їхні переконання, червона ідеологічна отрута дуже глибоко засіла в голови людей, особливо в українській глибинці. Один лише факт, що пам’ятний знак жертвам Голодоморів, які лютували на цих землях з великою силою, відкривають лише на 33-му році Незалежності, свідчить яких масштабів досягло наше національне безпам’ятство і як нелегко утверджується українська свідомість.
Де ж взялися воїни УПА у Великій Висці? Йдеться про Олексу Романчука, який певний час після звільнення з радянських таборів мешкав тут. Він уже пішов у інші світи, але за життя дуже мало розповідав про своє минуле. Бердники побували на його батьківщині і дізналися трагічну історію його родини. Ось що розповіла пані Тетяна: «Сина ми поховали на Перебудовському кладовищі. Тут поховані його прапрадід, прадіди, дід, баба. Коли Діма Смельняк, волонтер з Кропивницького дізнався, що там же похований воїн УПА, запропонував привести могилу до належного стану. Ми їздили в с.Станькова Івано-Франківської області, там нам надали підтверджуючі документи, що О.Романюк мав зв'язок з УПА, діяв під псевдо "Буря". Коли НКВДисти арештовували його, побили, тягли, дружина бігла і кляла москалів, один з них розвернувся і вбив її. Залишилось четверо дітей, двоє десятимісячних близнят, яких відвезли в Росію, знайшли їх в 70-их роках. Питання: ким вони стали? шо вони знали про Україну і українців, про власних батьків? Інші син і донька проживали в селі, але нічого про свого батька не розповідали, лише коли він помер, син своєму товаришу Леоніду Фітенку розповів, що його батько боровся за вільну і незалежну Україну. Є й інші колишні вояки УПА, які мешкали у Великій Висці. Шукатимемо документи, сподіваємось, що їхні рідні та близькі в цьому нам допоможуть».
Вл. інф.
На фото: Микола Бердник та Дмитро Смельняк біля одного із пам’ятних знаків; Тетяна Бердник; могила Віктора Бердника.
Фото із сайту «Велика Виска Краяни»
