Наприкінці XVIII століття у Єлисаветграді з’явився невідомий дивний старець на ім’я Даниїл. У народі його відразу прозвали юродивим. Ніхто не знав – де, коли він народився, провів дитинство та юність. Даниїл оселився на старому Петропавлівському цвинтарі у землянці, яку сам викопав неподалік храму. Нерідко бачили юродивого на цвинтарі, де він уподовж сорока днів молився на могилах померлих. Казали – юродивий пізнавав від Бога те, що звичайно приховано від людей.
Жителів поселення Велика Балка спіткало велике лихо – несподівано пересохло ближнє джерело, люди змушені були носити воду здалеку. За допомогою звернулися до Даниїла. Старець три дні стояв на великому камені неподалік річки Біянки і молився. На четвертий з-під землі забило джерело. Воду з нього дали попробувати тяжко хворому дідові. І трапилося диво: старий, який вже збирався помирати, несподівано одужав. Подібне відбулося з дитиною, яка довгий час не могла ходити. Місцеві жителі визнали воду лікувальною. Вони упорядкували джерело, виготовили зруб. Незвичайну криницю назвали Явленою.
Попри те, що від міста до неї було досить далеко, містяни з усіх кінців тягнулися до джерела по воду. Вживали її тільки для пиття та приготування їжі. У аристократичних родинах готували чай виключно на воді, принесеній з Явленої криниці. Східна частина Єлисаветграда, де вона була розташована, стала місцем паломництва і народження легенд, які живуть серед певної частини населення міста до наших днів. Одна з них пов’язує криницю з Чорним озером у однойменному лісі. Тільки у тій водоймі водяться так звані земляні карасі, яких рибалки практично не ловлять. А ось у відрах води їх витягували з Явленої криниці. Пізніше з’ясували: потрапляють вони туди за три десятки кілометрів через підземну ущелину, що утворилася ще у доісторичні часи від виверження вулкана на території сучасної Олександрівки. Інша гілка тріщини тягнеться до Литої могили, де у ХІХ столітті знайдено поклади скіфських виробів зі степовим золотим орлом, який став одним з елементів герба сучасної області. Існують легенди про вилікування людей від тяжких недуг, у когось загоїлися рани, хтось позбавився хвороби рук і ніг, до когось повернулися зір і слух.
Явлена криниця увійшла яскравою сторінкою в історію міста, яка триває і у наш час. Перша написана 3 червні 1880 року, коли міська Дума прийняла рішення збудувати у Єлисаветграді водогін. Про будівництво цього важливого для міста об’єкта розповідається в історичному нарисі міського голови 1878-1905 років О. Пашутіна. Автор розповідає про джерела, з яких могли подавати трубами воду до міста. Таких джерел розглядалося п’ять, у їх числі Явлена криниця. Після аналізів, проведених Віденською технічною комісією та гігієнічним міжнародним з’їздом у Брюсселі, усім вимогам для використання було визнане джерело у Озерній Балці. Вода Явленої криниці виявилася не гіршою, але на користь Озерної зіграв той фактор, що вона розміщувалася набагато ближче до центра міста. Але Явлена криниця, незважаючи на переваги у обслуговуванні єлисаветградців водогоном, не втратила своєї значимості, потік людей до неї не зменшився. Міська влада на вимогу громадян упорядкувала криницю. Ще з кінця XVIII століття стіни обклали гранітною бруківкою, встановили цямрини з твердих порід дерева, змонтували барабан з кордою. І хоча криниця розміщувалася за межами міста, до неї проклали вулицю, названу Колодязною, з такою назвою вона існує дотепер. Показово, що вулицю Колодязну першою у місті 1872 року замостили бруківкою. Дещо пізніше тверде покриття вулиці продовжили у бік Великої Балки, щоб постійний доступ до води мали її мешканці та поселення Млинки.
25 квітня 2013 року Священний Синод Української Православної Церкви зарахував до лику святих подвижника благочестя Христа юродивого старця Даниїла. З його іменем і тепер пов’язують численні чудеса, які з’являлися за молитвами старця. Цю обставину використав монах Серафим для відтворення пам’яті Даниїла. На вулиці Криничуватій, неподалік Явленої криниці з-під землі било джерело, подібне відкритому блаженним Даниїлом. Над ним ще у 1980-х роках було встановлено два колодязних бетонних кільця, які утворювали своєрідну криницю, з якої можна було зачерпувати воду. До неї постійно приходили люди з навколишніх вулиць набрати чистої, мов сльоза, холодної і смачної води, яку небезпідставно називали живильною. Частенько ходив до криниці по воду і автор цих рядків. Вона справді є живильною, смачною, легко вгамовує спрагу, підвищує тонус. Її я використовував виключно для пиття. З ініціативи монаха Серафима джерело вирішили облагородити і поставити на службу людям. Тут збудували каплицю, купелі для дорослих і дітей, кабіни для переодягання. З джерела проведена труба, з допомогою якої вода подається для розливу у посуд. Бажаючі можуть також обмитися холодною водою, прийняти інші процедури. Є чимало бажаючих здійснити обряд омовіння на Водохрещу. Шкода, що господарі джерела Даниїла діють фактично нелегально, не визначаються з належністю до єпархії, якою мала б бути Кропивницька ПЦУ. Є надія, що рано чи пізно власник визначиться.
Джерело Явлена криниця сьогодні відкрито і у селі Боковому Долинського району. Про його виникнення теж існує красива легенда. Спекотної пори виникали проблеми з напуванням худоби, пастухам доводилося ганяти худобу на далекі відстані. Якось одному з них у сні явилась Божа Мати і сказала: «Піди у Суху балку і зроби там криницю». Здивувався чоловік – як можна у місцевості, де не існує джерел, за один день утворити криницю? Але другого дня погнав у балку пасти худобу у відбитку коров’ячої ратиці помітив воду. Пастух упав на коліна, почав молитися і дякувати Божій Матері за її нерукотворний дар. Джерело назвали Явленим. Селяни розкопали джерело, зробили невеликий зруб, відтоді кожен перехожий міг напитися холодної води. Згодом пішли чутки, що вода у криниці цілюща – лікує хвороби людські і ніколи не псується. І почали приходити за лікувальною водою односельці, за ними приїздили й з далеких країв. Ввійшло у традицію збиратися біля джерела у день Приполовення (25 день між Великоднем і Трійцею). Цього дня вода освячується і має особливі властивості.
У часи безбожників, за радянської влади, Явлену криницю занедбано, у людей згасла пам’ять про цілюще джерело. Поштовх у відроджені традицій предків надали у 2008 році учні місцевої школи, члени історико-краєзнавчого гуртка «Спадщина» (керівник Тетяна Турпак). Пізніше упорядкували територію, над джерелом з’явилася альтанка, споруджено поміст для омовіння та роздягальня. Коштом козака Івана Собченка виготовлений та встановлений новий невеликий хрест. З травня 2009 року біля криниці почали масово відзначали день Приполовення. Так відроджено ще одну народну традицію.
Юрій Матівос
Світлини: річка Біянка; блаженний Даниїл; джерело Блаженного Даниїла; живильна вода; купелі для дітей; цілюща вода у с. Боковому Долинського району