Цинічно кажучи, споконвіку взаємини людей і домашніх тварин були суто утилітарними. Людина братів менших вбивала та їла (свині, кролі, вівці, птиця). Користувалася продуктами їхньої життєдіяльності (молоко, яйця, шерсть). Експлуатувала їхню фізичну силу (воли, коні). У міру розвитку цивілізації деяких домашніх тварин стали використовувати як друзів чи перетворювати на живі іграшки. Найчастіше ця роль дістається собакам та котам. Хоча перші були приручені як сторожі та охоронці, другі призначалися виключно для вилову мишей та пацюків.
Тварина в ролі близького друга краща від людини тим, що вона не зрадить, не обманить, не кине на гроші, не глузуватиме, не дорікатиме, не питиме горілки і не вимагатиме нічого, окрім корму, теплого кутка та ласки. А якщо б і хотіла чогось іншого, то сказати про це не може. Багато самотніх чи забутих рідними людей заводять тваринку, щоб відчувати поряд живу душу і піклуватися про неї. Власники лютіших від тигра собацюр розміром із росомаху відчувають себе господарями Всесвіту, коли народ сахається від їхнього пса.
Рано чи пізно земний шлях тварин закінчується і далі починається антисанітарія.
У США – понад 600 кладовищ домашніх тварин, у Німеччині – близько 200. В Україні є лише один начебто офіційний цвинтар для домашніх тварин – неподалік Харкова. Усе інше – то самодіяльність. Одначе ритуальні контори пропонують для незаконних цвинтарів послуги. Деякі з них, незважаючи на те, що в смерті тварини нема нічого веселого, по тексту можна сміливо вміщувати під рубрику «Гумор»:
«Памятная ритуальная табличка на могилу собаке собачке песику».
Памятная ритуальная табличка на ножке для лошади пони конячки;
Ритуальная памятная табличка для птички с ножкой ногой для установки».
За законом тварин не можна ховати в землю, тільки кремувати. Ось як, наприклад, один чоловік попрощався з кішкою, що жила в його домі 20 років: «… У крематорії чоловікові запропонували замовити урну для праху. Жодна, зізнається він, йому не сподобалася. Тому він забрав прах у пакеті. Приїхав додому, поклав на шафу, а через півроку поїхав у відпустку. Разом з кішкою: «Я вирвався у відпустку, поїхав на Шрі-Ланку і розвіяв її прах над океаном на світанку. Таким чином віддав данину улюбленій тварині».
Ще цитата з прайсу собачої ритуальної контори: «Є оригінальні способи увічнити пам’ять улюбленця: кристали або намистини ручної роботи з частинками праху тварини. Готовий виріб може бути оформлений як статуетка або як намистина: її можна носити як кулон або елемент браслета. Ціна — від 15 тис. грн. Можна замовити справжній діамант, який виростять спеціально для вас в лабораторії, використовуючи вуглець, отриманий з попелу померлої тварини. Вартість такого каменю — від 60 тис. грн.».
До Кропивницького цей вишуканий сервіс, здається, ще не дійшов. Городяни викидають загиблих тварин у інгульські плавні, у контейнери для сміття, вивозять на стихійні звалища, закопують у посадках і на пустирях чи ховають на імпровізованих цвинтарях. Такі є в Злодійській балці, на Лелеківці та на Фортечних валах. Це, мабуть, найбільший у місті некрополь котів та собак. Деякі могилки занедбані. На місці інших поховань споруджено цілі пантеони. Судячи з дат на пам’ятниках, цвинтар діючий і постійно поповнюється. Як і кожен клаптик землі без конкретного хазяїна, завалений сміттям і позначений слідами розгулу вандалів.
Якщо ховати померлих тварин не можна, то куди ж їх дівати? У Кропивницькому пропонують здавати їх на утилізацію до ДП "Кіровоградський завод по виробництву м'ясо-кісткового борошна "Ветсанзавод". Він знаходиться у селі Катеринівці неподалік обласного центру. Якщо їхати з селища Нового в Катеринівку, то це буде зліва при спуску в долину річки Грузької.
Ця послуга платна. Навряд чи людям, котрі були прив’язані до тварин більше, ніж до членів своєї родини, захочуть увічнити їх пам'ять утилізацією. Тому стихійним цвинтарям домашніх тварин у обласному центрі зникнення не загрожує.
Зоя Красінська
