У відділі краєзнавства бібліотеки Чижевського відбулася зустріч з істориком, письменником і краєзнавцем Сергієм Піддубним та художником, професором живопису, автором посібника «Про малярство», засновником музейного комплексу «Рай слав’янський» Валерієм Марчаком.
Під час зустрічі презентовано дві нові книги Сергія Піддубного: «Ілар Хоругин. Велесова Книга», «Історія прадавньої України» та музейний комплекс (в т.ч. музей Велесової книги). Книга «Ілар Хоругин. Велесова Книга» у перекладі та з коментарями Сергія Піддубного – історична, літературна, культурна і духовна пам’ятка слав’ян ІХ ст. У виданні представлені нові докази автентичності Велесової Книги, ілюстрації артефактів, а також релігійна система, культ, ідеологія державності і молитви слав’ян та завіти Отця Орія.
Чотири лекції «Історія прадавньої України» – це по крихтах зібрана, ретельно досліджена, проаналізована й аргументована багатотисячолітня минувшина України, територію якої Клавдій Птоломей називав кузнею народів світу. У книзі розглянуто широкий аспект питань, пов'язаних зі становленням української нації – культури, духовності, мови, писемності, військової звитяги тощо.
Сергій Піддубний та Валерій Марчак також ініціювали звернення до міністра освіти та науки України Оксена Лісового та директора Інституту історії України НАН України Валерія Смолія. Приводом стало обмеження вивчення в школах історії України шляхом поєднання її із вивченням Всесвітньої історії.
У зверненні сказано: «…На 34 році незалежності академічна наука відмовляється визнати за автентичний твір літературну, історичну і духовну пам’ятку українського народу ІХ ст. Велесову Книгу, яка вже була в шкільній програмі, а потім з приходом до керівництва міністерством освіти і науки України антиукраїнця Д. Табачника була виключена.
У Велесовій Книзі згадується про 20-тисячний вік Русі, описуються події, починаючи щонайменше з VІI ст. до н. е. Це єдиний твір сивої давнини, якого не торкнулися руки фальсифікаторів, і за яким маємо можливість вивчати власну історію. Не за грецькими, німецькими чи московськими розробками. З перших уст, від нашого літописця дізнаємося, хто був засновником українського-руського роду, яким Богам поклонялися наші Пращури, як називалися наша перша держава та її столиця, і багато чого іншого.
Ще на початку двотисячних років доктор філологічних наук Григорій Клочек писав: «Велесова книга – оригінальна пам’ятка України-Русі IX століття. Звідси й вимога ставитися до неї як до безцінної національної реліквії, вивчення якої допоможе нам глибше заглянути у свою прадавнину, а від того – і краще пізнати самих себе».
Відомий український етнофілософ Володимир Шаян називав її документом нашої первісности і програмою на століття перед нами; перекладач і дослідник Книги Борис Яценко – пам’яткою високої духовності, чистих моральних принципів; доктор філологічних наук Валентин Таранець – родовою Книгою українців. А один із перших перекладачів Книги Андрій Кирпич писав: “Ось на яких літописах треба було виховувати наші покоління”...
Натомість українська наука до сьогодні тримається вироку, який винесли Книзі російські вчені ще в радянські часи – підробка! (…) Ретельне дослідження дощечок Велесової Книги показує, що ніякої мови не може бути про підробку. У її текстах багато чого відповідає іншим історичним джерелам, наприклад, «Історіям» Геродота чи «Житіє Стефана Сурозького». Підтверджують правдивість ВК також артефакти з часів Трипілля, фольклорні матеріали, топоніми і гідроніми української землі та низки інших країн Європи тощо.
На жаль, українська наука продовжує стояти на позиціях радянської історичної школи, для якої, за словами письменника Валерія Шевчука, визнати ВК означало б піддати сумніву основу основ, тобто ідеологічні постулати російської імперської історичної науки, і погодитися, що не було ніякої колиски трьох братніх народів … що державність Руси не була принесена в Київ із Новгорода Рюриковичами, а існувала тут задовго до того… а основне, виявляється, що Русь – тісні родичі чехів та хорватів, тобто західних та південних слов’ян… а ще й те, що та Південна Русь мала свою на півтори тисячі років давнішу історію…».
Цей твір волхва і вчителя Ілара Хоругина має стати основою для вивчення історії України, творення національної ідеї і державотворчих процесів. (…) Без засвоєння уроків Влескниги не створити справжню націю, не збудувати міцну державу. Повчання наших Праотців дуже актуальні. (…)
Питання про підробку Книги має бути знятим раз і назавжди. Велесова Книга – це твір нашого великого предка, це повернення української ідентичності, повернення слави наших Пращурів, нашої правдивої, а не нав’язаної зовні історії. Ті, хто її заперечує, заперечує саме існування української нації. А також принижує весь слав’янський рід, бо, за словами сербського філолога Радивоя П’єшича, Велесова Книга – це найголовніший літопис слав’янської цивілізації».
Звернення підписали
Сергій ПІДДУБНИЙ – перекладач і коментатор Велесової Книги,
Валерій МАРЧАК – художник, педагог, засновник Музею Велесової Книги,
Василь БАРАНІВСЬКИЙ – доктор філософських наук, професор, академік Української академії політичних наук, академік Національної академії наук вищої освіти України, заслужений працівник освіти України. полковник у відставці, автор історичних праць,
Петро ТАЛАНЧУК – президент Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”, дійсний член Академії педагогічних наук України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки, доктор технічних наук, професор,
Зоряна ІВАНКІВ – голова ГО «Магдебурзьке право», керівник проєкту «Школа Воїн Самооборони Львова», голова Лікарського клубу їм. Юрія Липи Українського лікарського товариства у Львові,
Василь ВЕЛЬМОЖКО – педагог, член Національної спілки краєзнавців, голова Одеської краєвої організації Народного Руху України,
Віктор ПОЛЯНЕЦЬКИЙ – письменник, журналіст,
Галина КУЗЬМЕНКО – поет, письменниця, кандидат економічних наук, доцент, заслужений економіст України, кавалер ордена княгині Ольги,
Леонід ШМАЄВИЧ – громадський діяч, заслужений працівник транспорту України, ветеран праці, почесний працівник авіаційного транспорту, лауреат премії імені Володимира Винниченка обласної газети "Народне слово",
Григорій БАСАНСЬКИЙ – художник,
Василь КОРЧОВИЙ – заслужений художник України,
Ярослава ОРЕЛ – інженер-хімік,
Валентина БАСАНСЬКА – заслужений вчитель України,
Антоніна ЦАРУК – письменниця, кандидатка філології,
Мирослав СЄВЕРОВ – скульптор, вчитель-методист дитячої художньої школи м. Києва,
Василь ХИТРУК – професор ІСЕ, перекладач і дослідник "Велесової Книги", автор статті "21 науковий доказ автентичності "Велес книги" (журнал "Українознавець", 2024 р.),
Волхв СРІБНОВІТ,
Євген РОМАНИШИН – голова ГО "Кола Старійшин Івано-Франківської обл.", заслужений лікар України, член НСЖУ,
Василь БОНДАР – письменник, заслужений журналіст України,
Іван ЦУРКАН – музикант,
Олена СТЕФАНИШИНА – редактор, вчитель,
Олексій ВЕРТІЙ – доктор філологічних наук,
Тетяна ЯКИМЕНКО – мовознавець, автор багатьох наукових праць про українську мову,
Світлана ОРЕЛ, журналіст, лауреат премій імені Евгена Маланюка та Вячеслава Чорновола,
Григорій КЛОЧЕК, доктор філолої