Кілька днів тому в Internet’і з’явилось повідомлення, що зі шкільних бібліотек у Бєларусі вилучають книги 33 живих сучасних письменників. Найвідоміше ім’я у тому списку: Святлана Алєксієвіч – авторка низки художньо-документальних книг, лауреат Нобелівської премії з літератури 2015 року.
Письменницька спілка в Бєларусі поділена на дві організації майже двадцять років тому. Хоча гоніння на письменників у цій країні почалися ще в кінці століття, коли владою президента Лукашенка в неї були відібрані приміщення, газети-журнали, почались гоніння на письменників, які підтримували Народний фронт та інші демократично сформовані політично-просвітницькі стуруктури країни.
У червні 2004 року я брав участь у вшануванні пам’яті великого письменника білоруської землі Васіля Бикава у Мінську і вже тоді відчував ту напругу, яка існувала не тільки поміж творцями і владою, а й у самому письменницькому середовищі. Невдовзі було створено-інспіровано провладну організацію (Союз письменників Білорусі), тривалий час існували дві організації паралельно, а з жовтня минулого року Верховним судом Республіки Білорусь опозиційну ліквідовано. Тепер книги опозиційних почали вилучати з бібліотек. За логікою тоталітарних профашистських режимів недалекі часи, коли книги почнуть привселюдно спалювати.
Із того списку 33-ох білоруських поетів-прозаїків-літературознавців троє публікували свої твори у нашому часописі «Вежа»: поезії Міхася Скобли «Навздогін снігопаду» у перекладі Петра Селецького (2002, ч.12, с.58-66), оповідання Баріса Пятровіча «Фрески» у моєму перекладі (2003, ч.14, с.74-88) та поезія Сяргея Законьнікава «Беражы сябе, Украіна!» без перекладу, білоруською мовою (2006, ч.18, с.23). С.Законьнікав гостював на берегах Інгулу, відвідував музей Васіля Бикава у Великій Северинці як учасник Міжнародного Шевченківського свята «В сім’ї вольній новій» – у травні 2005 року свято тривало на Кіровоградщині.
Можемо пишатись достойними майстрами пера з сусідньої країни, яка у муках своїх найкращих представників виборює право на свободу.
Василь Бондар, редактор журналу «Вежа», Кропивницький.
Сяргей ЗАКОНЬНІКАЎ
Беражы сябе, Украіна!
Край святы паўстае на руінах,
Каб задыхаць на поўныя грудзі...
Беражы сябе, Украіна,
Бо другой Украіны не будзе.
На шляху да свабоды павінна
Ты не ведаць ні страху, ні зморы.
Беражы сябе, Украіна,
Ад Палесся да Чорнага мора.
Беражы ад ліхіх чужаніцаў
Родны сцяг, што з'яднаў у палосах
Залатыя палі пшаніцы
І блакіт неабдымных нябёсаў.
Беражы добрай долі пачатак...
Хай надзеяй праменяцца вочы
Гожых парубкаў і дзяўчатак,
Што табе ўзлёт і веліч прарочаць.
Слава продкаў нанова ўваскрэсне,
Бо ў цябе ад бяды ёсць замова —
Непаўторныя ў свеце песні
І Шаўчэнкі дзяржаўнае слова.
Каб нямой не рыдаць на руінах,
Каб не гнуцца рабыняй ніколі,
Беражы сябе, Украіна,
Беражы сябе, Украіна!..
Ад цябе мы навучымся волі!