Сайт ДЛАУ повідомив сумну новину: «Пішов з життя видатний науковець, засновник наукової школи педагогічного напряму академії, доктор педагогічних наук, професор, відмінник освіти України, почесний працівник авіаційного транспорту України Роберт Микитович Макаров. Людина – легенда, людина – патріот академії, людина – професіонал, який, незважаючи на складну хворобу до останніх днів докладав зусиль для наукового розвитку академії, професійної підготовки висококваліфікованих авіаційних фахівців. Ім’я Роберта Микитовича відомо в авіаційному та науковому світі далеко за межами Кропивницького і України.
В академії він пройшов усі сходинки свого професійного розвитку від викладача, завідувача кафедри, заступника начальника з наукової роботи, директора науково-дослідницького комплексу КЛУ, проректора ДЛАУ з наукової роботи. Його роль у розвитку авіаційної підготовки фахівців важко переоцінити. Саме він започаткував наукову школу системної організації професійної підготовки майбутніх авіаційних фахівців. Десятки науковців завдячують йому за свої перші кроки у науці. Для багатьох викладачів академії він став наставником, учителем, науковим керівником. Тисячі авіаторів навчалися за його підручниками та посібниками.
Так, ця людина зробила дуже багато. І все ж, в історії науки Роберт Макаров залишиться насамперед багатотомним виданням «Людина у вимірах ХХ століття», яке, вочевидь, буде осмислене й оцінене пізніше. Це інтерв’ю він дав у розпал роботи над ним.
— Як виникла ідея проекту «Людина у вимірах ХХ століття» і як вам вдалося розпочати її втілення?
— Досі в науці не ставилось питання про будь-яке підбиття підсумків діяльності людини. І від цього людство, на мою думку, багато втратило. Тож основна мета проєкту — розкриття наукового аналізу й узагальнення результатів досліджень у контексті прогресу людства у ХХ столітті, прогнозування фундаментальних досліджень і їх реалізації у ХХІ століття. Така робота виконується вперше в історії людства. У передмові до багатотомника «Людина у вимірах ХХ століття» зазначено: «Ми щиро сподіваємось, що ви, нащадки, які прийдуть у світ у ХХІ столітті, продовжите нашу роботу, підведете підсумки свого часу і спрогнозуєте досягнення ХХІІ століття. Так буде передаватися естафета науки про Людину, її життя, діяльність і незнищенний прогрес цивілізації”.
Отож, ця ідея з’явилася в мене вже давно. Але ні в Кіровограді, ні в Україні повною мірою не було наукових ресурсів, кадрів для її втілення. Після того, як міжнародна академія проблем людини в авіації і космонавтиці більш-менш певно стала на ноги, в Кіровограді був створений регіональний міжвузівський науково-дослідний центр. Ці два об’єднання дозволили сфокусувати інтелект більше 250 вчених по різних напрямках наукового проєкту. Різноплановість досліджень визначила необхідність об’єднання вчених за територіальною і професійною ознакою. Над втіленням проєкту працюють десять опорних пунктів, зокрема, у Харкові, Дніпропетровську, Києві, Запоріжжі, Миколаєві, Москві, Санкт-Петербурзі, Омську, Казані. Слід зазначити, що проект об’єднує людей, які повірили в цю ідею, прониклися нею і ставляться до справи з усією відповідальністю, тим більше, що мова йде про відповідальність перед нащадками.
— Важко повірити, що така широкомасштабна робота здійснюється практично на громадських засадах, без жодної підтримки ні на державному, ні на місцевому рівнях...
— Чим далі ми просуваємось до мети, тим більше труднощів. Видано вже сім томів, практично підготовлено до друку восьмий. Вчені працювали і працюють фактично безплатно. Зауважте, нам треба було залучити не будь-кого, не початківців, а потужних учених, із мисленням світового рівня, адже проєкт вимагає саме такого підходу. Тільки їхня професійна і громадянська свідомість дозволили зрушити таку велику справу. Я хотів би відзначити самовідданість вчених, і зокрема, академіка, професора, доктора технічних наук, колишнього ректора Дніпропетровського державного університету Володимира Приснякова. У 1998 році він залишився без роботи. Перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, в умовах інтелектуально нереалізованості, він усі свої сили віддав єдиному променю надії — можливості передати свої знання майбутнім поколінням, працюючи над проєктом „Людина у вимірах ХХ століття”.
– Але при всій грандіозності задуму, не можна не помітити, що поліграфія вже виданих томів бажає бути далеко кращою: м’яка обкладинка, неякісні ілюстрації. Та й тираж невеликий.
– Праця видається виключно за спонсорські кошти, держава повністю ухилилась від цього проєкту. Хоча ми й матеріали розміщували на сайті з відповідними зверненнями, й спеціальний семінар проводили у Києві, на який запрошували високопосадовців. Жодної реакції. Тому ми й змушені згадувати у книгах людей, які не мають ніякого стосунку до науки, але дали хоч якісь кошти на це видання.
Свого часу ми мали надію на міську владу Кіровограда. Хіба місто не могло б видавати по одному-два томи на рік? Зате яка слава! Через тисячу років відкриють ці томи – де видано? У Кіровограді. Але всі наші звернення – як вода в пісок. Причому, мінялися голови міста, а реакція однакова. Таке враження, що вони просто мислять іншими категоріями.
Отож, і тираж невеличкий, і собівартість дуже висока. Книги передаються, в основному, в бібліотеки. Кожен наступний том присвячується окремій галузі знань, несе науковий аналіз, отож цікавий, у першу чергу, спеціалістам.
У нас була можливість видати нашу працю в Англії, в чудовій поліграфії — я отримав кілька листів з Манчестерського університету з такими пропозиціями. Але ми прийняли рішення — поки не видамо усі 15 (раніше планувалося 20) томів, нікуди матеріал не віддамо.
Власне, зроблено вже майже половину, тож, я певен, що роботу вдасться завершити, а з часом обов’язково знайдуться гроші, що дозволить перевидати напрацьоване, можливо, доповнивши його, у достойній поліграфії.
– Чи не здається вам, що у виданих томах досить помітний ухил все-таки до авіації і космонавтики і менше уваги приділяється іншим галузям знань?
– Якщо прирівняти усю історію розвитку людства до марафонської дистанції, то останні десять метрів із 42 тисяч вміщують практично всі наукові дослідження. У ХХ столітті зроблено в тисячі, в десятки тисяч разів більше, ніж за весь попередній відрізок розвитку людства. А авіація і космонавтика справили на розвиток науки колосальний вплив. Власне, усе ХХ століття – ера авіації і космонавтики. Вона значною мірою стимулювала розвиток інших наукових галузей.
— Доторкнувшись до такого величезного масиву наукової інформації про діяльність людини за останнє століття, чи зробили ви висновок про те, що вона стала відповідно моральнішою, благороднішою, милосерднішою?
— Якщо ми одержуємо більше інформації, стаємо розумнішими, то обов’язково — кращими, гуманнішими, поряднішими. Прикладом можуть служити вчені, які працюють над проєктом: їхня самопожертва — вияв високої гуманності і шляхетності.
Якщо ж говорити про все людство, то, думаю, тут прогрес досить незначний, але він має стати вирішальним. Змінюючи світ, людина дуже мало уваги приділяє власному удосконаленню. Ми маємо цікаві і об’ємні розробки в галузі психології, виховання, але застосовуємо їх дуже вибірково. Цілком можливо, у ХХІ столітті основною проблемою людини буде вона сама. Адже суспільство завтра обов’язково має бути кращим, розумнішим, гуманнішим, ніж сьогодні чи вчора. І здійснення нашого проєкту, я свято у це вірю, сприятиме поліпшенню людства.
Світлана Орел