Дівчина має зріст 190 сантиметрів, хоча на вигляд витончена й тендітна. І беззахисна – не може ні втекти, ні відбитися. Бо ж вона – статуя в зоні доступності зловмисників. Мова про Наталку Полтавку, що з 2013 року задумливо схилилася з двома відрами над басейном. Скульптура встановлена в Кропивницькому напроти театру корифеїв та офісу поліції. Автор роботи – кропивницький скульптор Григорій Савченко. Дехто вважає, що він зобразив легендарну соратницю Марка Кропивницького та родини Тобілевичів актрису Марію Заньковецьку. Вона грала у тодішньому Єлисаветграді роль Наталки Полтавки у виставі за п’єсою Івана Котляревського.
Гугл дбайливо зберіг первозданний вигляд чарівної фігурки з двома руками та відрами на коромислі. Невдовзі вандали відбили Наталці праву руку, скульптор відновив пошкодження. Потім статуї відламали коромисло і праву руку. Цього разу їх на 3D принтері з власної ініціативи змоделювали і надрукували жителі міста Олексій Чорний та Анастасія Шарова. Нова рука Наталки була більша за рідну, відрізнялася кольором і була приладнана до уламка з допомогою широкого браслету, якого не було в первісному проєкті. Григорію Савченку протез не сподобався, а в народі нову кінцівку статуї прозвали рука зомбі. Та в усякому разі це краще, ніж відбита кисть.
Тобто було краще. Бо у Наталки знову відламали нижній фрагмент коромисла… І басейн біля її ніг давно без води, а зі сміттям, і ніяке відеоспостереження, велелюдність місця, близькість до офісу поліції і заклики до громадян берегти окрасу міста не рятує статую від наруги.
Вандалізм – явище, яке, мабуть, не вдасться повністю ліквідувати ніколи. Спеціалісти визначають вандалізм як руйнівну поведінку, що є спробою особистості відновити порушене відчуття контролю над ситуацією і середовищем. Простіше кажучи, вандал – це нікчемна персона, яка не вміє створити нічого продуктивного, страждає від цього і щоб відчути, що й він щось може, ламає створене іншими. І потім тихцем глузує над людьми, що намагаються відновити знищене ним.
Чи можна за таких умов уберегти Наталку від варварів? Легко! Досить згадати настанову Чарльза Дарвіна: виживає той, хто вміє краще пристосуватися до існуючих умов. При наших невловимості та безкарності вандалів слід просто перемістити статую туди, де її і буде добре видно, і ніяка недолуга істота з лихими намірами до неї не дотягнеться. Наприклад, на дах театру імені Кропивницького. Там уже є музи над центральним фронтоном, а Наталку можна розмістити десь із торця, наприклад, над входом у театральне кафе. Або ще варіант – за решіткою на подвір’ї поліції. Може, хоч там дівчина почуватиметься у безпеці?
Ніна Даниленко
