12 років тому в обласній газеті «Кіровоградська правда» була надрукована моя репліка під заголовком «Дві назви однієї вулиці». У ній йшлося про увічнення пам’яті відомого політичного і громадського діяча В’ячеслава Чорновола в назві колишньої вулиці Луначарського, яка була названа у Зінов’євську далекого 1926 року на честь державного й культурного діяча СРСР. Його педагогічні праці доводилось конспектувати у студентські роки, готуючись до практичних занять з історії педагогіки.
Поряд із барельєфом першого наркома освіти на стіні будівлі було прикріплено табличку з новою назвою вулиці, яка стала подвійною. Після моєї публікації барельєф було знято. Однак на стіні житлового будинку, що на перехресті вулиць Чорновола і Шевченка, залишилася меморіальна дошка, нагадуючи містянам про віртуальну присутність людини, яка до життя нашого міста не має навіть віддаленого стосунку.
Чому її досі не зняли – загадка. Але меморіальну дошку наркома декомунізувала наша українська молодь, яка без вагань і без дозволу відповідальних осіб перетворила її на мінівиставку популярних наліпок.
Анатолій Саржевський
Фото автора