Кропивницький ще під іменем Кіровограда мав реноме міста авіаторів. Це тому, що в 1951 році тут було відкрите військове авіаційне училище льотчиків далекої авіації. 1960 року тодішній радянський лідер Микита Хрущов задумав скоротити армію і льотне військове училище перепрофілювалося на цивільне. Воно не раз міняло статус та перейменовувалося. Наразі це ЛА НАУ – льотна академія національного авіаційного університету. Академія є, а з авіацією засада: з Кропивницького немає не тільки регулярних рейсів, а й чартерів. Лише курсантські літаки іноді петляють по небу.
А свого часу для авіаторів було збудоване навіть ціле авіамістечко на Новомиколаївці – старожили і досі так називають квартали поблизу льотки. Це, нагадаємо, було у 50-і роки минулого століття. І раптом кропивницький історик і краєзнавець Сергій Гейко знаходить у своїх архівах дані про те, що якийсь будинок авіаторів є і у селі Бережинці Кропивницького району і час його спорудження – 30-і роки минулого століття! І до того ж це ще й пам’ятка історії та архітектури.
Які ще авіатори у Бережинці? Аеродрому там нема і у доступних джерелах згадки про нього відсутні. Однак до Кропивницького та Канатовського аеродромів від села кілометрів шість по прямій, то, може, тут і були якісь пов’язані з цими летовищами об’єкти? Треба глянути!
Двоповерхова будівля по провулку Степовому ще здалеку подала сигнал, що вона хоч і не може похвалитися такими вигадливими обрисами, як старовинні споруди в обласному центрі, однак і не примітивна коробка пізньорадянської епохи. Споруда з червоної вічної цегли має певні стримані прикраси – якщо не помиляюся, то це, зокрема, фронтони, арки, фризи, люкарни, русти, пілястри. Довкола городи, сараї, гаражі, у дворі криниця – усі ознаки того, що це житловий будинок.
Так воно і є. До того ж це справді будинок авіаторів!
Місцеві жителі розповіли, що до Другої світової війни тут були казарми, під час гітлерівської окупації – тимчасовий аеродром німців та шпиталь. У післявоєнні роки тут знову жили військові авіатори, викладачі згаданого військового льотного училища в Кіровограді. А недалеко, між городами та полем, довгий час стояла точка наведення – аеродромні локатори, що обслуговували чи то Канатовський, чи Кропивницький, чи обидва разом аеродроми. Тепер там руїни, залишки фруктового саду та клумб і підступний колючий дріт, що причаївся в бур’янах.
Але авіатори мешкають у історичному будинку і тепер.
– Я був пілотом у Кропивницькому і мені дали тут квартиру в дев’яності роки, – розповів Сергій Лавренюк, – коли робив ремонт і обдирав стіни, то знаходив написи німецькою мовою. Очевидно, їх залишали поранені, що тут лежали.
– У деяких квартирах досі збереглися «рідні» підлоги. Вони, як і балки перекриттів, виготовлені з дуже міцної деревини. Під будинком є підвал, де раніше розміщувалася котельня, – додали сусіди.
Тепер опалення тут газове. Щоб завести воду в квартиру, треба пробивати свердловину. І тут є проблеми. Бо, як сказали місцеві жителі, у Бережинці стала пропадати вода. Грішать на недалеку шахту «Інгульська». Свого часу вода під землею кудись тікала і на Завадівці, Великій Балці та у селі Сонячному.
Пластикові вікна, незугарні електроопори та супутникові тарілки, звичайно, не пасують до екстер’єру будинку авіаторів. Однак, раз тут живуть люди і по мірі можливостей підремонтовують будівлю, то є надія, що вона не занепаде. Може, з часом з’явиться і табличка з паспортом історичної та архітектурної пам’ятки.
Ніна Даниленко
