Обрубки колій, купа розламаних шпал, скрегіт механізмів, метушня людей і черепаша швидкість автомобілів у заторах – таку картину можна було спостерігати у понеділок, 5 жовтня, на виїзді з Кропивницького в південно-східному напрямку до села Бережинки.
Одразу за танком та окружною дорогою трасу Н-23 тут перетинає промислова залізниця довжиною 13 кілометрів, що сполучає шахту «Інгульська» з основною лінією Одеської залізниці. По цих рейках періодично курсують невеликі вантажні поїзди. Колія лежить на різнокаліберних шпалах, серед яких трапляються і дерев’яні; місцями видно сліди косметичного ремонту. На коліях ростуть трава, квіти і навіть гриби; у деяких місцях підстрижені дерева утворюють по обидва боки залізниці своєрідний зелено-золотистий паркан.
Якщо шахті років п’ятдесят, то й залізниці, напевно, теж десь так. А розібрали її на переїзді тому, що шляховики розширюють дорогу з боку Бережинки і укладають новий асфальт. Під цей момент ремонтники вирішили підправити і колії на переїзді. Роздавлені багатотонним аторанспортом шпали викинули, рейки утоплюють у свіжому асфальті.
Ремонтні роботи відбуваються так, щоб не припиняти автомобільного руху. Машини рухаються таким чином: поки не проїде потік з одного боку, зустрічна група чекає, звідси і затори. Пустити транспорт в об’їзд, щоб не заважав ремонту, немає можливості. Бо якщо при крайній необхідності легковики в суху погоду могли б польовими дорогами (потроївши відстань) дістатися до Бережини, Гаївки, Покровського, Новгородки і Кривого Рогу, то для громадського транспорту, вантажівок і велетенських фур з причепами Н-23 – єдино можливий шлях у вказаних напрямах.
Ніна Даниленко
