«Я став іншим. Тихим. Неговірким. Задумливим. Наляканим. Я не пив. Я читав. Просинався і читав. До вечора. Ти знаєш, що книжки можуть стати бинтом і гіпсом?»
Польський письменник Януш Леон Вишневський, автор популярного роману «Самотність у Мережі», дає дієву пораду. Художня література –доступні ліки від зневіри, депресії та розпачу. Книга додає нових знань про цей світ, перемикає увагу на інший канал, інтригує і розважає. І не тільки книга, журнали теж. Наприклад, літературний альманах «Степ» №№1-2,20. Це друковане видання Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» імені Віктора Погрібного ледве встигло вийти друком, і вже розійшлося. Поки ви шукаєте «Степ» у бібліотеках, коротко пробіжуся по контенту альманаху.
На 144 сторінках представлена творчість 35 авторів. Людмила Ніколаєвська, Наталія Природна, Людмила Юферова, Костянтин Колісник, Катерина Яловенко, Оксана Шпирко, Наталія Бідненко, Світлана Ніколаєвська, Борис Косяновський, Наталія Шмітке, Ірина Кримська, Володимир Базилевський, Лідія Лаврик, Надія Чичкан,Тетяна Микитась – поезія. У декого крім дорослої і дитяча. Віктор Погрібний, Юрій Кулибаба, Ніна Даниленко, Катерина Катаровська,Уляна Горяна – проза. Валентина Кондратенко, Олександр Антоненко, Людмила Макей, Ольга Полевіна, Галина Суржок, Олександр Архангельський, Наталія Фесенко – поезія та проза. Олег Бабенко і Андрій Надєждін – публіцистика-статті до 50-річчя фестивалю «Вересневі самоцвіти» і про художників Михайла Надєждіна та Ігоря Смичека.
Усі ці автори – з Кропивницького та Кіровоградської області, їхні твори займають 90 відсотків журнальної площі. Представлені й гості: наш земляк Віктор Терен із Києва (проза), Михайло Блехман із Канади (проза), кияни Тетяна та Сергій Дзюби (поезія), Еліна Заржицька з Дніпра (казки).
Про тематику віршів промовисто свідчать заголовки: «Про сільське життя», «Роздуми про слово», «Я орю свою ниву», «Ти чуєш, мамо?», «Біла птаха любові», «Невидима війна», «Бабин Яр», «Патріот», «День народження, або Не щастить», «Не помирай, поки живеш», «Емігрантові», «Сутність українки». Зрілі, виважені і вистраждані рядки.
Багаторічному керівникові «Степу» Віктору Погрібному у 2020 виповнилося б 85 років. З цієї нагоди в альманаху вміщено його спогади про історію створення музею родини Тобілевичів, уривок з роману «Гріх і честь» та оповідання «Артем». Це болісна історія про те, що мами не завжди такі святі, як їх оспівують у баладах та поемах…
«Спогади, які живуть у мені» – у цих часом щемливих до сліз, часом комічних історіях Олександра Архангельського вмістилося реальне життя кількох поколінь у Знам’янці та Кіровограді. А от новела «Телефон» – це психологічний етюд про те, як закохана жінка помалу віддаляється від об’єкта своєї пристрасті.
У фрагменті роману Наталії Фесенко «Політ вище себе» з ледь помітною іронією показане сватання дорослого викладача до юної студентки. А в описі взаємин рідних брата і сестри авторка заглиблюється в тему домашнього деспотизму і тиранії.
Оповідання Михайла Блехмана «Лімузин» і філософські мініатюри Катерини Катаровської позначені алегоріями і певною містикою. У оповіданні «Чому я не ходжу в цирк» Людмила Макей доброзичливо кепкує з легковажних школярок. Побутові оповіді Юрія Кулибаби засвідчують, як можна знаходити радість у найпростіших речах.
Із чотирьох новел Ніни Даниленко дві – драматичні, у інших двох є з чого посміятися. І в усіх за детективною фабулою холодними лезами проблискують і одвічні людські гріхи – зрадливість («…Собакаgmail.com ), прораховане кохання («Чорна вена»), алкоголізм («Одаліска з гарему»), і новітні технології маніпуляції свідомістю («Цяточка у зоні декольте»).
Новела Галини Суржок «Каштан» написана від імені собаки, якого навіть до звалища не довезли – викинули у лісосмугу разом із речами померлого хазяїна. Ця історія подана так, що здатна розтопити навіть крижане серце.
Герой уривку з роману Віктора Терена «Ворожіння на ягняткові» задля того, щоб утримати біля себе жінку, готовий навіть на такі жертви, як «частіше голитися і чистіше одягатися».
У добірці «Володарі скрипкового ключа» Ольга Полевіна подає белетризовані біографії композиторів-класиків. Микола Леонтович був підступно вбитий чекістами. Прем’єра видатної опери Жоржа Бізе «Кармен» стала провальною. Нікколо Паганіні сам виховував сина. Микола Лисенко закінчив оперу «Тарас Бульба» в селі Орлова Балка Знам’янського району. Син Вольфганга Амадея Моцарта тривалий час жив у Львові. Антоніо Вівальді народився передчасно під час землетрусу і ледве вижив… Коли життєпис відомої людини поданий як художній твір, це викликає інтерес і до творчості героя оповіді.
Твори альманаху Степ»1-2,20 – додатковий матеріал для уроків літератури в школі та лекцій у вишах. Місцевий не означає другорядний автор. Кожен класик є земляком для жителів якоїсь місцевості. Кожен автор має свою модель світу, знайомство з якою може послужити читачеві тим самим бинтом і гіпсом на душевні травми. «Ми – то не наші обриси, фото і відеозаписи, ми – невідомі космоси і ненаписані нариси» (Лідія Лаврик).
Нові нариси, оповідання, повісті, поеми, новели вже напевне пишуться. Будемо чекати їх у нових випусках альманаху «Степ».
Стефанія Сапсан