Коли це слово однієї ночі спливло з глибин свідомості багато років тому, подумав – цікаво, що б це могло означати? Потім воно призабулося, і лише після Майдану і початку війни знову попросилося на волю, в простір, на папір.
Написав спочатку пісенний текст (чекає мелодії), а рік тому взявся за масштабніше втілення цього дивного поняття – утнув синопсис великого перфомансу-бурлеску, музичного дійства з фантастичним сюжетом і персонажами. Але й після цього і собі самому, і побратимам по мистецькому цеху не міг до кінця пояснити: УКРАІНШІ – це хто?
З початком навали північних нелюдів-басаврюків стало ясніше, звідки і чому в мені визрівало це слово, це явище… За ці тижні весь світ раптом побачив, що тут, на цій древній, окропленій кров’ю багатьох поколінь, благодатній землі жиють якісь неймовірні, волелюбні люди, що звуть себе українцями. А ми, громадяни і дідичі цих теренів з давніх-давен, самі почали відчувати, що відтепер, після жахливих випробувань, після перемоги над ордами і полчищами сволоти, ми неодмінно станемо ІНШИМИ.
Вогонь і кров нас змінять, загартують серце, люта любов виповнить простір, ми змінимо не лише країну, де будуть жити наші діти і онуки, але й змінимось докорінно самі…
Украінші – майбутні покоління щасливих людей, що відкриють світові справжнє значення слова любов.
Цей текст написався за кілька тижнів після початку великої війни. Як іноді дивно і несподівано переплітаються з плином часу ідеї, думки, слова. Щойно, побачивши пост військової, артилеристки-ракетниці Тетяни Чорновол (у якої мав честь викладати сценарну майстерність і рекламу) про створенння нещодавно за допомогою ШІ іміджу майбутніх українців і про те, що б вона залишила з асортименту якостей нашої нації, які почуття, уміння тощо, що б додала...я й пригадав той свій текст, бо звичка чути слова і їхні відлуння у вигляді рим, заглядати вглиб, за слово, змусила тепер почути у тому «украінші» ще й оцей хвостик – украін-ШІ…
На моє глибоке переконання у кожної людини є свій, непересічний, унікальний штучний інтелект (тому він і штучний, от-кутюр, а не якесь прет-а-порте). Так, у всі часи усім владам було зручніше керувати саме масовками (іноді зветься демократична більшість), у яких цей інтелект свідомо присаджений на примітивне і популістське, на картиночки і хіхоньки, наприклад. Розмитий і збіднілий. Ширвжитковий. Але зрештою, з часом, іноді занадто дорогою ціною, все вирішує та меншість, хто зберіг оту штучність і особливість в собі, хто не позбувся навички думати і мислити критично, аналізувати. Робити висновки і, врешті решт, діяти. Рятуючи таким чином весь огром співвітчизників від катастроф.
Чомусь віриться, що українці, перейшовши усі тортури і жахи народження-відродження, здолавши ворогів зовнішніх і внутрішніх, збережуть в собі саме цю неповторність і штучність. (До речі, недарма у нас є ще й такий синонім до слова мистецтва – штука). Як то кажуть, listen to your art.
Микола Бровченко
