В Музеї мистецтв відкрито виставку творів за підсумками міжнародного онлайн конкурсу з Петриківського та Самчиківського розпису «Пташка – вісник добра», який тривав цього року з 1 травня по 14 серпня. Конкурс об’єднав початківців та знаних майстринь різного віку (наймолодшій авторці 10 років, найстаршій – 67), які працюють у цих популярних напрямках народного малярства.
На виставці окремими експозиційними блоками представлено 33 роботи учасниць міжнародного онлайн конкурсу «Пташка – вісник добра» організованого Open Art Academy (керівник – Світлана Шиль), які ілюструють традиції та неповторну красу Петриківського й Самчиківського розписів.
Після нашого міста виставка помандрує до Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» (село Шевченкове Черкаської області).
Сам конкурс і особливості розписів коментує наукова співробітниця Музею мистецтв Ганна Недлінська: «Дуже важливо, що останнім часом багато мистецьких проєктів спрямовані на популяризацію та збереження народного мистецтва, це об’єднує, надихає і мотивує, особливо в умовах російсько-української війни коли триває спроба знищення українського культурного надбання.
Open Art Academy – єдина онлайн платформа для творчих людей, де викладають українські митці та народні майстри. Академія організовує курси, майстер-класи з класичного живопису та народних розписів, навчає онлайн та проводить конкурси, виставки й марафони. Так з’явилася подія «Автентична Україна», де є ряд уроків-майстерень з Петриківського розпису. Учасницям, роботи яких за результатами конкурсу набрали понад 65 балів, було запропоновано участь у циклі виставок в різних містах України. Музей мистецтв став майданчиком для презентації виставки в нашому місті, адже наша команда дотична до складу журі, до якого увійшли: народна майстриня України, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України, майстриня з Самчиківського розпису Ольга Машевська, викладач декоративно-прикладного мистецтва, майстриня з Петриківського розпису Лілія Зоркіна, викладач декоративно-прикладного мистецтва, майстриня з Петриківського розпису Лілія Горбель, викладач декоративно-прикладного мистецтва, майстриня з Петриківського розпису Віра Єрифа та директорка Музею мистецтв Тетяна Ткаченко-Суханова.Також він згуртував майстринь, яких складна ситуація в Україні зірвала з власних домівок та розкидала по світу, адже цієї весни не всі птахи мали змогу повернутися до рідних домівок. Вони залишилися на чужині під тимчасовим захистом в різних містах Польщі, Німеччини, Великобританії, Норвегії, Іспанії, Франції, Люксембургу, США та звісно України.
Представлені твори поєднують традиції й сучасність, професіоналізм та натхнення. Петриківський розпис зародився на Дніпровщині в селищі Петриківка, звідки й походить назва. Традиційно ним прикрашали оселі – стіни всередині хати та ззовні, особливо навколо дверей та вікон. Пізніше орнаменти мігрували на скрині та інші меблі, музичні інструменти. Є кілька основних елементів петриківки, які роблять цей декоративний розпис впізнаваним: усі квіти фантастичні, своєрідна емблема розпису – цибулька, яка нагадує відбиток цибулини розрізаної навпіл, квітка-кучерявка, яка має своєрідний закручений гребінець, особливий елемент – тонкі лінії, які надають розпису певної прозорості на невагомості. Найкращий інструмент для написання – це пензлик із котячої шерсті.
Самчиківський розпис як вид декоративно-ужиткового мистецтва зародився у селі Самчики орієнтовно наприкінці XIX – на початку ХХ століття та поширився південно-східною Волинню, на межі з Поділлям. Це переважно сюжетна техніка, виконується великим зубчастим малюнком, схожим на гобеленовий, без розриву ліній. Раніше самчиківку можна було побачити лише у вигляді барвистих стінописів із функцією оберега. Зараз традиційний розпис наносять на полотно та папір: малюють картини, плакати, листівки, створюють календарі. Цей орнамент можна побачити на керамічних виробах, одязі тощо. Він не поступається петриківському, знаний в Україні та світі. В його основі лежать композиції вазон, райське дерево, дерево життя, хресне та світове дерево й дерево роздоріжжя. Базові кольори – жовтий, зелений, синій та червоний. Доповнюють їх фіолетовий, коричневий та чорний. Спершу олівцем малюють ескіз, далі наноситься акварельна фарба, так позначаються кольори, які будуть на картині. Основними фарбами (це гуаш або акрил) наносять колір – від світлого до темного. Відрізняють Самчиківський розпис від інших кольори, техніка виконання та композиція.
Такі виставкові проєкти є надзвичайно важливими для збереження національної ідентичності, відродження та популяризації українського традиційного малярства. Саме Петриківський розпис в 2013 році занесено до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО».
На фото: Ганна Недлінська під час відкриття виставки; зразки розписів